Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Содержание

Чоловік і жона — одна сатана

Свідок

Повернулась жінка з роботи додому і застала чоловіка в хаті.
— А, бісів чоловіче, то ти щодня сметану випиваєш, а говориш, що кішка!
— Хто? Та я сьогодні ані ложки сметани не з'їв.
— Ні, їв… Я маю свідка.
— Ану, де той свідок, я його на шматки розірву!
— А що, дурню, рви свої вуса.

Мовчан-зілля

Прийшла жінка до ворожки та й просить:
— Допоможіть, бабусенько! Така мені біда, така біда!.. Чоловік мене щодня лає — рот йому не затуляється.
— А ти мовчиш?— питає баба.
— Де б я йому мовчала?! Він мені слово, а я йому десять. Така біда, таке горе!
Доведеться кидати чоловіка…
— Нічого,— каже ворожка,— цій біді можна запомогти.
Пішла у хижку і виносить звідти пляшечку з прозорою рідиною.
— Оце,— каже,— мовчан-зілля. Носи його завжди з собою. Як чоловік почне тебе лаяти, то ти швиденько одвернись і набери у рот. Але не ковтай зразу. Що він не говоритиме, а ти не ковтай. Аж коли він від тебе відчепиться, тоді поволеньки ковтни.
Жінка подякувала і пішла.
Через якийсь час приходить знову, несе бабі і сало, і масло, і курку, і яєць. Та дякує, дякує:
— Ой спасибі ж вам, бабусенько! Яке ж ваше зілля хороше! Так ми тепер добре живемо, так мене чоловік любить та жалує. Дайте ще.
І втретє приходить та жінка, і вчетверте — все за тим зіллям. Бабі вже надокучило, вона й каже:
— Тепер ти вже до мене не йди. А як скінчиться це зілля, піди до криниці, вклонися на всі чотири сторони та й набери води в пляшечку. А вживай її, як і перше.

Поскаржилась

Розговорилися дві жінки на базарі:
— Знаєте, у мене просто не чоловік, а ганчірка: за сигаретами — і то стає в чергу. Я хоч і жінка, а завжди все без черги дістану.
— Еге, це ще нічого. От мій — то справді ганчірка: яка б хамка не лізла поперед нього в чергу — ані слова не скаже.
— Ну й що?! Він у вас просто ввічливий.
— А у вас добре вихований.

Спіймав на брехні

— У чому причина розлуки? — запитує суддя жінку.
— Головна причина полягає в тому, що він у мене дурний, як пень.
— А що, хіба ви не знали про це, коли розписувалися?
— Тоді я не знала…
— А що ви скажете? — звернувся суддя до чоловіка.
— Бреше, знала вона…

Про дурість

— Скажіть, чи дурість є причиною до розлучення?
— Цілком може бути! А хіба що, ваша жінка дурна?
— Ні! Я дурний, що з нею одружився.

Рідна жінка

— От біда… Майже ніколи не снідаю…
— А чому? Я завжди дома поснідаю, ще й у поле жінка щось приготує…
— Добре, що в тебе рідна жінка, а в мене третя.

Поважна причина

— Чому ти розлучаєшся з своєю третьою дружиною?
— Бо знайшов четверту.

Вжив заходів

Якось перукар зауважив своєму клієнтові:
— Дуже рано лисієте. Чи робите ви що-небудь, щоб запобігти випаданню волосся?
— Так. Оце недавно подав до суду заяву про розлучення.

Помінялися місцями

Як тільки по радіо починали передавати репортаж: про футбол, чоловік одразу прикипав до приймача, і ніяка сила не могла його відірвати. Жінка терпіти не могла цих передач і завжди, бувало, кричить:
— Щоб мав льосі дрота в рило заправити, то він слухає чортзна-що!
Та ось купили вони телевізор. Побачила жінка, як в той футбол грають, і тепер під час трансляції матчів її від телевізора не відтягнеш. То вже чоловік буркотить:
— Восьма година… пора доїти корову…
— Та почекай! — відмахується жінка, як від мухи.
— Вже дев'ята година. Йди корову доїти,— міниться чоловік.
Жінка хапає чоловіка за руку:
— Дивись, дивись! Веде, веде, веде. Пас! Удар!!! Ех, штанга… Ні, любий, наші таки їх видоять!
Чоловік докірливо хитае головою, покрутить пальцем коло лоба, зітхне і йде сам доїти корову.

Малий вибір

Вирішив купецький син одружитися. Пішов він до одного роміщика і каже:
— Я прийшов до вас сватати дочку.
— А яку ти хочеш?— запитує поміщик.— У мене їх аж три. Найменшій я даю двадцять тисяч приданого, середній — сорок, старшій — сімдесят.
Думав, думав купецький син, а потім і питає:
— Скажіть, будь ласка, а у вас ще старшої немає?

Хіба вже помітно?!

— Як живеш, друже?
— Дякую, добре.
— Одружився?
— А що, хіба дуже вже помітно, що сивію?!

Знала

Заходить чоловік до хати та й каже:
— Біда, жінко,— корова жорна з'їла.
— О… я ж знала, що таке буде…
— Та дурна ж ти: хіба корова може жорна з'їсти.
— Бач, я ж бо знала, що ти з мене дурну зробиш.

Шофер

Їде машиною шофер. Однією рукою тримається за кермо, а другою обіймає дівчину.
Міліціонер помітив це і кричить:
— Товаришу шофер! Двома руками треба! А шофер йому:
— Сам знаю, не маленький! Але як же я тоді машиною керуватиму?

Півень-самогубець

Кличе жінка чоловіка та каже:
— Піди спіймай півня й заріж, борщу наваримо. Пішов чоловік та й став за півнем ганятися. Ганявся, аж доки півень вискочив на вулицю і попав під машину. Забрав роздавленого півня, заносить до хати.
— Ну, що, зарізав? — питає жінка.
— Та ні, він покінчив життя самогубством.

Признання

— Мила моя, я тебе люблю до безтями!
— Чому ж ти мені цього раніше ніколи не говорив?
— А звідки я міг знати, що ти виграєш «Москвича»!

Точно по рецепту

— Мені здається, що м'ясо недоварене.
— Чому ж, я його варила точно по рецепту. Один кілограм м'яса повинен варитись одну годину. А я купила півкілограма і варила півгодини.

Побоялася

Зійшлися дві сусідки біля колодязя.
— Ой, які в тебе черевики гарні!
— Це мені чоловік на осінь купив.
— Пройде зима, і я свого почну привчати, аби й мені черевики купував.
— А чому аж після зими, а не зараз?
— Та боюся, що взимку буде холодно босоніж ходити…

Не голодний

Гукає жінка чоловікові з кухні:
— Іване! Ти молоко будеш пити?
— А воно холодне?
— Ну, коли не голодний, то спи.

«Понедірок»

Одна жінка дуже не. любила варити їсти, і чоловікові через те доводилось часто самому поратись на кухні. Щоб якось розподілити ці турботи, чоловік запропонував :
— Знаєш що, жінко, давай поділимось так: у ті дні, в назві яких є літера «р», наприклад, середа або четвер,— я буду варити їсти, а в яких немає — ти.
Домовились. На другий день повставали, треба готувати сніданок. Чоловік і запитує дружину:
— А що сьогодні за день?
— Понедірок,— відповідає дружина, оком не моргнувши.

Сімейне вогнище

— Скажіть, куме, що, власне кажучи, означає вираз «сімейне вогнище»?
— Це таке вогнище, на якому жінка все життя шкварить чоловіка.

Любителі музики

Коли чоловік з жінкою зайшли до залу філармонії, конферансьє оголосив:
— Зараз буде виконана Шоста симфонія Щостаковича.
— Я тобі казав, збирайся швидше,— дорікав чоловік дружині,— бачиш, уже п'ять симфоній пропустили!

Жіноча робота

Дружина каже чоловікові:
— Я сьогодні трохи затримаюсь після роботи. І хотіла б просити тебе, любий, аби ти розпалив грубку, поки я прийду.
А чоловік їй:
— Та ти ж знаєш, що я не вмію виконувати цю жіночу роботу.
Дружина, цілуючи чоловіка:
— Ну, я ж прошу тебе, любий. Чоловік не дуже охоче погодився.
Ввечері дружина повернулася з роботи, грубка напалена, в кімнаті тепло. Посміхнулась.
Другого дня жінка з тим самим до чоловіка, але просить уже холодним тоном і не цілує.
— Ну, гаразд,— каже чоловік. Сказано — зроблено.
Третього дня жінка, йдучи на роботу, нічого не каже чоловікові, а повернувшись увечері, як гаркне:
— Що, ледацюго, ти ще й досі грубки не напалив?!

«Добре» життя

Прийшла мати в гості до заміжньої дочки та й питає:
— Ну як, доню, тобі живеться тут? — Добре, мамо,— відказує дочка.— Дров не треба
носити — самі за мною літають.

А ти кажеш

— І коли ти ото курити кинеш? Смокчеш і смокчеш оту гидоту. Мов цап, просмердівся.
— А навіщо кидати? Хіба не чула — комета до нас летить. Одні вчені кажуть — мине, а другі, що впаде на землю. Комета велика, як грюкне, то від нашої планети одна пилюка залишиться. А ти кажеш, кинь курити…

Не пам'ятає

— Ти мене любив?
— Любив.
— «Не розлюблю ніколи», говорив?
— А цього не пам'ятаю, я ж тебе любив без пам'яті.

Крізь сон

Ж і н к а. Ти знову вночі крізь сон говорив!
Ч о л о в і к. То мені вже й вночі не можна слова сказати!

Домовилась

Чоловік лежить хворий і каже до жінки:
— Як умру, Настуню, то вийди за Михайла. Він чесний і роботящий чоловік.
— Я вже з ним домовилась,— відказала жінка.

Як сонце

— Ну, як твій чоловік?
— Як сонце.
— О, так це добре!
— Що й казати… Як увечері зайде, то лише вранці приходить.

Насолив

Один дід за своє довге життя чимало зазнав страждань і горя. І від кого б ви думали? Та від власної баби. Дуже сварлива була. І от якось, коли в старого урвався вже терпець, він подумав: «Завжди мовчав, а на цей раз уже насолю!»
Подумати подумав, а сказати нічого не сказав. Устав ранком, узяв вила і почав цілитися в бичка, якого баба дуже любила. Цілився, цілився, а баба так і не побачила.
«Нічого,— думає дід,— ти ще погаласуєш!»
Разів зо три повторював дід точно продуману операцію, але баба все якось не помічала того.
Сусіда, добрий мисливець, спостерігаючи за діями діда, думав: «Мабуть, чолов'яга хоче вбити бичка, та ні з чого».
Коли дід наступного ранку знову почав цілитися, пролунав постріл, і бичок, наче підрубаний, упав, востаннє махнувши хвостом на світ божий.
«Оце так насолив! — подумав дід.— І який воно чорт вила зарядив?»
А баба з кочергою вже йшла в наступ.

Якраз пара

— Тату, кажуть, що у Хоменкової Марійки розуму на двох.
— От і женись на ній.

Остогидло чепуритися

Крутиться дівчина перед дзеркалом і каже:
— Хоч би швидше заміж вийти, так уже остогидло чепуритися!

Прикмета

Якось послала мати доньку до криниці по воду. Повертається дівчина і ще з порога гукає:
— Мамо, мені вже заміж пора виходити.
— Що?! — перепитує приголомшена мати.
— Кажу, мені вже заміж можна виходити. Несу оце воду, а дід Панас до мене: «Добридень».

Не прийшла

— Вона не прийшла до тебе на побачення?
— Ні.
— А ти довго її чекав?
— Довго. Я прийшов о сьомій і сів на лавку. Прокинувся — уже дев'ять. А її все не було…

Сила літератури

Зібралося троє друзів і почали розмову.
— Моя дружина,— почав один,— коли мала родити, то читала «І один у полі воїн» і, ви знаєте, подарувала мені бравого хлопця.
— Це ще нічого,— почав другий,— моя дружина перед родами читала «Три мушкетери» і народила трьох близнюків.
А третій, схопившись за голову, прошепотів:
— Ой, що ж робити? Моя дружина зараз в родильному будинку, і я відніс їй читати «Алі-бабу й сорок розбійників».

Викрутився

Прокинулась жінка та й каже до чоловіка:
— Слухай, ти обіцяв мені щось гарне купити на іменини. Сьогодні, знаєш, снився мені чудовий перстень з рубіном.
— О, то й добре! Я подарую тобі «Сонника», щоб ти знала, що то значить, коли сниться перстень.

Добра куховарка

— Ганнусю, коли не навчишся варити, не вийдеш заміж.
— Добре, мамочко, сьогодні я буду варити обід.
Вертається мати з роботи, а Ганнуся біжить їй назустріч і кричить:
— А тепер вже зможу вийти заміж? Я вже зварила обід!..
— А що ж ти варила?
— Картоплю в мундирах і кукурудзу в листі.

Хитрий, батько Казав батько синові

— Треба тобі вже женитися. Взяти і з виду гарну, і роботящу. Сам виберу. Я вмію розпізнавати.
Син і не перечив: воля батьків — закон.
— Набери лишень у мішки сливок та коня запрягай,— сказав синові батько.
Поїхав старий. Спинився в сусідньому селі на вулиці й почав гукати:
— Дівчата милі, жіночки хороші! Міняю сливи на сміття. Несіть-бо мерщій!
Заворушилось жіноцтво. Ніхто ще не бачив такого дурного міняйла. Несуть, хто скільки назмітав за тиждень, два, за місяць. А старий усе це собі зауважує: у якої господині скільки сміття в хаті завалялося.
Аж ось одна дівчина принесла трішечки в хустині.
— То чого ж так мало?— усміхаючись, але ніби здивовано запитав старий.— І міняти нічого.
— Та й це, дядечку, не моє. Я у своїй хаті щодня замітаю і на город виношу. А це в сусідки позичила, бо дуже слив захотілося,— стиха відповіла дівчина.
Хитрий батько щось задоволено мугикнув собі під ніс і дав дівчині цілий мішок слив. Посадив її на воза, і поїхали вони до її оселі. Там швиденько про все зговорилися, і справі кінець.

Останнє слово

Сусід хвалився сусідові:
— Ти знаєш, моя жінка захотіла купити ще одне нове плаття. Я заперечив, бо вона ж недавно вже пошила двоє. Жінка наполягала на своєму, але останнє слово було таки за мною.
— Що ж ти їй сказав?— поцікавився сусід.
— Та дозволив купити ще одне плаття.

Малі очі

— Мамо, я не піду за Романа. Він має такі маленькі очі.
— О, не турбуйся, доню, відразу ж після шлюбу вони у нього зробляться великі.

Найкращі ліки

— Лікарю, що робити, трохи налагодилися нерви?
— Мусите обоє виїхати!
— Куди?
— У протилежні боки.

Підтакнув

Зібрався батько женити сина. От він і послав старостів до найкращої в сусідньому селі дівчини. По дорозі наказує старший староста молодшому:
— Я буду хвалити нашого парубка, а ти, Кіндрате, підхвалюй.
— Добре.
Прийшли старости до дівчини, а її батько питає у них:
— Ну, скажіть, що є у вашого парубка?
— Є хатина,— відповів старший староста.
— Не хатина, а хата, та ще й велика! — підхвалив молодший.
— Є садочок.
— Не садочок, а цілий сад!
— Є волики.
— Не волики, а воли!
— Ми чули, що ваш парубок недобачає?— запитав батько.
— Та так…— мовив старший староста.— Трошечки…
— Не трошечки, а таки добре сліпий! — підтакнув молодший.

Заговорив по-татарському

— Знаєш, жінко, я вже навчився говорити по-татарському.
— Та ну?! — здивувалася жінка.— Ану, заговори,
я послухаю!
— Е… ти нічого не зрозумієш,— сказав чоловік.
— Та заговори, я хоч почую.
— Харчя-марчя — подай води.
— Правда, що не розумію, встань та й сам напийся.

Три діла робить

Хотів хлопець женитися, та все шукав роботящої дівчини, щоб разом кілька діл робила.
Куди не піде, то дівчина чи шиє, чи пряде, чи пере сорочки, чи мастить хату, а все тільки одно діло робить.
У своєму селі не найшов собі до смаку. Прираяли йому дівчину в другому селі.
Взяв він старостів і пішов свататися. Дівчина була одна в хаті й замкнулась, бо мила голову.
Коли сватачі постукали у двері, вона й крикнула:
— Почекайте трохи, бо я шию мию — купаюся. Хлопець аж підскочив, так зрадів, і засватав таку роботящу дівчину.
Після весілля небавом він і питає:
— Скажи мені: як це ти три діла робила?
— Та то я шию мила — купалася.

Добре живуть

— Друже, чи правда це, що ти із своєю дружиною погано живеш?
— Це неправда. Навпаки, живемо дуже добре, бо завжди нам весело.
— Невже!?
— Слухай! Прийду я з буфету — дружина в мене горшком. Попаде — радіє, а не попаде — мені радість. Скажи сам, чи можна назвати таке життя поганим, коли і чоловік, і дружина щодня радіють.

Випробування сміливості

—Чи ви сміливі?
— Не сумнівайтеся!
— А як так, то дуже добре! Підіть до моєї жінки, візьміть у неї ключ і скажіть, що я прийду додому після півночі.

Їй-бо, правда

— Щоб оце моя рідна жінка та сказала на мене «брешеш», їй-бо, вбив би,— каже чоловік своїй дружині.
— Та брешеш! — дружина до нього.
— Їй-бо, правда!
— Ну, не бреши!..
— Клянусь!.. Хе-хе,— підійшов і обняв дружину,— швидше Чорне море висохне, ніж мене жіночка брехуном обізве!..

Якби

— Якби ти був моїм чоловіком, я б тобі дала отруту,— сказала дівчина спересердя.
— Якби ти була моєю дружиною, я з задоволенням прийняв би її.

З'ясували

— Катю, вчора мені снилося, що я вас поцілував. Що може значити такий сон?
— Це значить, що ви спритніші, як спите, ніж наяву.

Відпочинок

Каже жінка своєму чоловікові:
— Знаєш, якщо ти заморився, то не йди сьогодні на роботу — викопаєш дома погріб та й відпочинеш.

Попередив

Якось зайшов син до батька та й каже:
— Тату, я хочу тебе попередити, що від сьогодні ти повинен працювати вдвічі більше…
— Ному це так?— здивувався батько.
— А тому, що я вирішив одружитись, і тепер тобі доведеться годувати не тільки мене, а й мою дружину.

Пожалів коня

Край великого села жили колись чоловік і жінка. Чоловік собі тихий, смирний, а жіночка — з характером: сварлива, вередлива. Тільки-но чоловік зробить не так, як жінка хоче,— підніме такий галас, що на другому кутку чути. А потім біжить у сусіднє село, де живуть її батьки. А в них був кінь і візок. Запряже коня, приїде додому, навантажить усе своє добро і їде до своїх батьків. Поживе у них днів п'ять, а потім складе добро знову на візок і їде до чоловіка. Разів десять такі переїзди повторювалися.
Набридли чоловікові жіночі витівки. Коли останнього разу вона виїхала до своїх батьків, він продав хату і купив собі на другому кінці села. Приїздить жінка додому, а там інші люди живуть. Розшукала вона чоловіка та й каже йому:
— Що ти наробив, сякий-такий? А той спокійно їй відповідає:
— Та скільки ж можна мучити бідну тварину?..

Треба почекати

— Ви хочете одружитися з моєю дочкою, але їй двадцять сім літ, а вам тільки двадцять один.
— І що ж з того?
— Почекайте ще шість років, тоді й вам буде двадцять сім.

Посковзнувся

У лікарні чергова медсестра заповнює історію хвороби.
— Ви одружений? — запитує вона чоловіка з перев'язаним обличчям і ґулями під очима.
— Що ви?! — простогнав хворий.— Це я на східцях посковзнувся.

Остання воля

Наречений у присутності майбутньої дружини і тещі категорично заявив:
— Я бажаю, щоб ми пішли до загсу рівно об одинадцятій годині. Бажаю, щоб ви приготували добрий обід і гарно прийняли моїх приятелів…
Коли наречений вийшов з кімнати, теща незадоволено сказала дочці:
— Ти диви, який командир! Чи не забагато бажає твій майбутній чоловік?..
— Нічого,— сказала наречена,— це вже його остання воля…

Напоумив

Їхав мужик з ярмарку напідпитку і по дорозі наздогнав цигана.
— Підвезіть, дядьку,— проситься циган,— я вам за п'ятака відгадаю все, що ви захочете.
— Сідай,— каже мужик,— і скажи, звідки я їду?
— Ви їдете з міста, були на ярмарку.
— Вірно, на тобі п'ятака. Тепер скажи, куди я їду?
— Ви їдете додому.
— Теж вірно, на тобі ще одного п'ятака і скажи, з яким наміром я їду?
— Ви їдете, щоб вигнати свою жінку з дому, бо вона у вас дуже сердита,— випалив циган, що в голову збрело.
— Ага, добре, ось тобі карбованець!
— Ні, дядьку, давайте дрібні, бо я здачі не маю.
— Бери, дурню, всього карбованця, не за те, що відгадав, а за те, що напоумив.

Жіночі розмови

— Мироне! Чи ти осліп, чи онімів? Адже вона на мені всю одежу порвала і очей мало не видряпала, а ти хоч би слово…
— А чого я буду втручатися у ваші жіночі розмови.

Приїхав чоловік з ярмарку та й каже жінці:
— Оце, Одарко, хоч лай, хоч бий, а грошей не привіз ні копійки…
— Що?! Ах ти ж ледацюга, ах ти ж п'яниця! — Та за качалку й по спині.— Ось тобі, ось тобі. Оце за те, що кабана збув, оце за те, що гроші пропив, а оце за те, що ні копійки не привіз!..
А чоловік крутиться на всі боки, захищається руками і все хоче щось сказати:
— Та стій-бо, яка ж ти люта, і слова не даси вимовити, я ж кажу…
— Навіщо мені твої побрехеньки, сам же сказав, що ні копійки не привіз…
— Не привіз, бо ж… купив тобі сап'янові чоботи та хустку, матерії на спідницю та вишивану сорочку. Та ще ж і кожух… Тож і кажу, що ні копійки не лишилося…
— Ой голубчику ж мій, ой любесенький, а чому ж ти не сказав навпаки,— спочатку про те, що купив, а тоді вже про те, що грошей не привіз?

Старий капелюх

— Куме, чому це ви завжди такий поганий капелюх носите?
— Бо моя жінка заклялась, що не піде зі мною нікуди доти, поки я собі нового не куплю, а мені цього не треба — куди хочу, туди і ходжу сам…

Два рішення

— Я вирішила доти не виходити заміж, доки не буду мати двадцяти п'яти літ.
— А я вирішила, що доти не буду мати двадцяти п'яти літ, поки не вийду заміж.

Три пальці

Захворів чоловік, мабуть, уже й не встане. А жінка в нього була другою та й молодшою років на двадцять. От і почала вона ласкаво до хворого:
— А де ж ти, любий мій, та грошики сховав? Говорити вже чоловік не міг, лише показує їй три пальці.
— Нічого не розумію! — сплеснула долонями жінка.
І так разів зо три.
На лихо жінці, чоловік видужав. Минув якийсь час.
— А пригадуєш, любий мій, як я тебе про грошики питала, так ти все три пальці показував, а я нічого не зрозуміла. Може, ти зараз скажеш мені, що то мало значити?
— Ти знаєш, моя люба, то в мене вже сил не вистачало скласти тобі дулю.

Подумайте добре

— Ви хочете одружитися на моїй дочці? Але чи маєте ви кошти на утримання сім'ї?
— Думаю, що вистачить.
— Подумайте добре, бо нас сім душ…

Слухняний синок

— Чому це ти ніколи жінці вдома не помагаєш — ні відра води не принесеш, ні дров не врубаєш? — питають чоловіка.
А той відповідає:
— Ще як я малим був, мені тато сказали, щоб я і близько не підходив до криниці, бо можу впасти туди. А сокири щоб і в руки не брав, бо можна ноги порубати. Чи ж можу я не слухати батька?..

Як ти мене

Молоде подружжя півроку жило в мирі та злагоді. А потім у них раптом виникли непорозуміння і чвари.
От одного разу після чергової сварки, коли вже полягали спати, дружина й каже чоловікові:
— Не любиш ти мене…
— Ні, люблю,— заперечив той.
— Ну, значить, любиш не дуже.
— Та ні, дуже.
— А як дуже?
— Так, як… Ну, так, як ти мене. Жінка, мов обпечена, скочила з ліжка…

Похвалився

— Моя жінка зовсім здуріла!
— А що з нею?
— Уяви собі, кожного дня лягає спати о третій годині ночі.
— А що ж вона робить до цього часу? Гуляє?
— Та ні. Чекає на мене.

Хто чого потребує

Лікар. Ваш чоловік потребує спокою, спокою і ще раз спокою!
Дружина хворого. Ой лікарю… Це неможливо, адже я тепер потребую нової сукні, нового капелюха і нового пальта…

Співчуття

— Глибоко тобі співчуваю, сусіде.
— Що трапилося?
— Я купив своїй дружині шубку.
— А яке це має відношення до мене?
— А те, що моя дружина сьогодні збирається в гості до твоєї.

Не так, як люди

Набридло чоловікові, що його жінка щодня через всякі дурниці свариться, і вирішив її провчити. Купив черевики, приносить додому і каже:
— Певно, жінко, будеш кричати на мене. Купив я черевики і аж по дорозі додому роздивився, що один черевик з правої ноги, а другий з лівої.
— Чуєте, людоньки! — заверещала жінка на весь двір, щоб усі сусіди чули.— Чи ж не дурний він?! Один черевик купив з лівої ноги, а другий з правої! Та чому ж ти, йолопе, не поміняв?! Ти завжди робиш не так, як люди!

Що день, то й кужіль

Дівчина хотіла вийти заміж та хвалилась хлопцеві, що вона добра пряха.
— Що день, то й кужіль, а як коли, то й два на день.
А хлопець, щоб перевірити, чи справді вже вона така швидка пряха, взяв від скрині ключі і сховав у кужіль.
От настала неділя — дівчина не може взяти чистої сорочки, бо не одімкне скрині.
Приходить хлопець, аж через два тижні, а той кужіль вже й порохом припав, а дівчина пряде, ще й приказує:
— Ото що день, то й кужіль, а як коли, то й два на день.
— А чого в тебе така чорна сорочка?
— Десь ключі від скрині запропастились. Хлопець дістав ключі з кужеля і посміявся з її хвальби.

Як чоловік бив дружину

— Чого ти так захекався?
— Жінку бив.
— А чого спітнів?
— Та насилу вирвався. Ну я їй і дав! Як ударив,— вона так і впала, тільки я став підійматися, а вона мені іще. А потім, коли я від неї тікав, я їй сказав: «Ну підожди ж, я тобі ще попадуся!»

Хай плаче

Якось жінка та чоловік спати полягали, а дитина плаче. Жінка каже:
— Чоловіче, поколиши ти трохи дитину, адже половина дитини твоя.
— Ти свою половину колиши,— говорить чоловік, а моя половина хай плаче.

Придане

— То ви кажете, що оженитеся з моєю дочкою без ніякого приданого!
— Так, батечку. Будьте певні, що ніякого приданого мені не треба.
— Ну, то вибачайте, соколику, але я за вас не віддам мою дочку.
— А то чому?
— А тому, що не хочу мати дурного зятя.

Як колись женились

— Іване, Іване, кажуть, що ти женитися надумав?
— Еге ж.
— А наречена хоч гарна у тебе?
— Та той… мати казали, що ніби й непогана.

Щира

— Щоб ти, Марійко, зробила, коли б я тебе зараз поцілував?
— Кричала б: «Мамо! Мамо!»
— Ну, а тоді б що було?
— Нічого, бо в хаті нікого немає.

Вона не з тих

— Скільки вам років, Марусю?— запитали якось дівчину.
— Вісімнадцять.
— Але ж два роки тому ви говорили те саме.
— А я не з тих дівчат, що сьогодні кажуть одне, а завтра друге.

Виручила

— Як ся маєте?— нав'язує дівчині бесіду молодий хлопець.
— Дякую, добре.
— А як ся має ваша мама?
— Дякую, добре.
— А як ся мають ваші брат і сестра?
— Дякую, добре.
Хлопець не знає, що далі говорити. Тоді дівчина виручає:
— Я маю ще діда й бабу.

Щебечуть

Задумав чоловік одружитися та й питає свого приятеля, як йому живеться в подружньому житті.
— Як ми познайомилися, то я щебетав, а вона слухала. Як ми заручилися, то вона щебетала, а я слухав. А як поженилися, то обоє так щебечемо, що аж сусіди збігаються.

Жених

Надумав старий холостяк у п'ятдесят років одружитися. Йому й порадили взяти вдову з сусіднього села. Прийшов він до вдови та й почав говорити про одруження. А вдова і слухати не хоче:
— Що ви, що ви! У мене вже дочка на виданні! А жених не розгубився та й каже:
— Тоді віддайте дочку!

Хіба це плач!

— Ти що, друже, кидаєш свою жінку?
— Кидаю.
— Не роби цього, подивись, як вона плаче.
— Хіба це плач! Якби ти побачив, як плакала та, Що я покинув з трьома дітьми!

Про гарячого діда

Дід був дуже нетерплячий, завжди поспішав і не любив їсти гаряче. їжа мала бути такою, щоб її не доводилося студити.
Якось приїхала до його баби знайома, а та саме варила картоплю. На столі стояв глечик з кислим молоком. Зараз пролунає гудок — прийде дід.
Як це завжди буває, жінки забалакалися, і саме тоді, коли залунав гудок, баба встигла лише зцідити воду з картоплі і поставити миску на стіл. Картопля
парувала. На порозі з'явився дід. Глянувши на картоплю, що парувала, він схопив її і, разом з мискою, викинув крізь відчинене вікно у садок. Баба, побачивши це, схопила глечик з кисляком і жбурнула його туди ж.
— Що це ти робиш? — здивувався дід.
— Я думала, ти там обідати будеш,— відповіла йому баба.

Сміхота

— Мамо! Ото я сьогодні бачив сміхоту…
— Яку?
— Циганка ловила нашу курку і не могла зловити А я їй допоміг.

Самокритичний дідусь

Ішов старенький дідусь з паличкою, і трапився йому на дорозі рів. А обходити далеченько. «Дай,— думає старий,— перескочу». Стрибонув і… впав на дно. Піднявся та й каже тихенько:
— Ох, старість, старість…
А потім оглянувся — ніде нікого немає — і вже голосніше :
— Та я й замолоду такий був.

Справедлива мачуха

— Чого ж бо ти плачеш, хлопчику?
— Того, що мама була брехлива, а мачуха справедлива.
— Тю, диво!..
— І немає тут нічого дивного. Якщо мама говорила, що не купить мені сорочки, то купила. А мачуха вже як скаже, то так і зробить.

Не витерпів

Вчитель заспокоїв учнів і наказав їм:
— Сидіть мені так, щоб, як муха пролетить, і то чути було.
Учні довго так сиділи, а потім один не витерпів і каже:
— Ну, коли вже та муха пролетить?

Обсуждение

Ваш комментарий:
   _  __   __  ___  _   __
  | |/_/  /  |/  / | | / /
 _>  <   / /|_/ /  | |/ / 
/_/|_|  /_/  /_/   |___/
 

Инструменты страницы