Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Содержание

Цуп-луп — та в кишеню

А ти казав

Зустрілися в поїзді два мисливці.
— Ви на лисицю?
— Та ні, на зайців.
— Е, братику, де вже тим зайцям бути, як стільки стрільців розвелося. От колись, бувало, підеш…
У цей час до мисливців наблизився контролер:
— Приготуйте квитки, громадяни!
— Я не встиг взяти,— схаменувся той, котрий шкодував, що мало зайців.
— Доведеться вам, громадянине, платити штраф, ідіть-но за мною.
Другий подивився вслід і мовив:
— Е, братику, а ти казав, що зайців немає.

Даром

— Куме, допоможіть мені викопати погріб. Я вам заплачу.
— Та навіщо мені плата? Допоможіть мені вкрити хату. Я вам і даром викопаю.

Сам себе перехитрив

На одній станції у вагон київського поїзда зайшов дядько. Місць вільних немає.
«Людей багато,— думає він,— але я їх обдурю». Відкрив чемодан і закрив, а потім поліз під лайку.
— Що ви шукаєте?— заметушились пасажири.
— Та не заважайте, я все одно її спіймаю.
— Кого?
— Та гадюка з чемодана втекла…
Людей з вагона як вітром здуло, а дядько заліз на полицю і спить. Вночі прокинувся і гукає:
— Провідник, скоро Київ буде?
А той лазить з ліхтарем під лавками.
— Який там Київ! — каже він.— Учора якийсь дурень випустив гадюку, тепер відчепили вагон. От і стоїмо в тупику…

Не собака

Прийшов один чоловік на базар та й почав гукати:
— Люди добрі! Хто хоче побачити диво, то платіть по п'ятаку! За це я вам покажу таке, що має голову собачу, хвіст собачий, ноги собачі, але ж не собака!..
Люди зацікавилися, що б то могло бути, й кидали чоловікові в шапку гроші, хто скільки міг.
Коли шапка була повна грошей, чоловік витяг з лантуха і показав усім цуценя.

Врятував сіль

Жив в одному селі дуже скупий і загребущий дядько. Жодного базару не промине. Звичайно, на базар їздив, щоб продати подорожчє, а купити подешевше, та й щоб ніякої новини не проґавити. Почув якось, що нібито сіль подорожчає. Приїхавши з базару, два мішки солі привіз возиком з крамниці…
— Навіщо ти стільки солі купив?— запитують сусіди.
— По секрету: чув, що подорожчає,— шепче дядько.
А ранком вийшов він на подвір'я, коли це чує, два сусіди ведуть розмову:
— Біда, Іване, накупив солі, а в ній заводяться черви. Що його робити?
— А ти зроби те, що я: перемішай сіль з дустом.
— А я думаю, навіщо це люди беруть по стільки дусту в аптеці?!
Почув цю розмову дядько — за лантушок та в аптеку.
Жінка, прийшовши з роботи, почала варити вечерю. Кинулась солити куліш, аж вся сіль тхне дустом.

У різника

— За три крейцери даєте смердючої ковбаси та й то так мало,— каже покупець.
— Коли дам більше, то ще гірше буде смердіти,— відповів різник.

Перехвате

Прийшов сусід до сусіда, а той йому:
— Сідай, Гнате, пообідаєш.
— Та я й не хочу, але ж сяду, трохи перехвачу. Та як присів — усе з'їв і ще погляда. Сусід не витримав та й каже:
— Ти, Гнате, краще дома перехвачуй, а до мене приходь обідати.

Безсовісні

— До чого ж безсовісні оті спекулянти. Готові три шкури здерти з людини!..— говорить дядько, розглядаючи куплений на базарі світер.
— То навіщо ж ти у них купував?
— Як навіщо! Та мені ж сусіди за нього втричі більше дадуть.

Нехай їде повільніше

Кондуктор. З цим білетом ви не маєте права їхати швидким поїздом.
Пасажир. Так? Ну, то скажіть, будь ласка, машиністові, щоб їхав повільніше.

Добрий дядя

Приїхав брат до сестри в гості. Зустріли брата як годиться. Нагодували, напоїли і спати поклали. Пройшов день, другий, а на третій говорить сестрин чоловік до своїх дітей:
— Вставайте, дітки, цілуйте дядю в ручку, бо вони вже сьогодні додому будуть їхати.
А дядя повернувся на другий бік та й каже:
— Спіть, дітки, спіть. Дядя ще не буде їхати, ще погостює трохи…

Напросився

Якось зайшов один чоловік до сусідів, а ті саме вечеряли і по чарці пили. Бачить, що його не думають запрошувати до столу, та й каже:
— А чого це ви на мене сердитесь?
— А ми не сердимось,— відповідають.
— То чому ж не кажете «Сідай з нами вечеряти»?

Набридло слухати

— Що це ви, дядьку,— каже хтось до жебрака,— учора кульгали на ліву ногу, а сьогодні вже на цраву?
— А вам би не наприкрилось щодня на одну і ту саму ногу кульгати? — відповів дядько і подибав милостиню просити.

Бідний Андрій

На сцені сільського клубу ішла п'єса за «Тарасом Бульбою» Гоголя.
— «…Я тебе породив, я тебе і вб'ю»,—: говорить Бульба до свого сина Андрія, виймає пістоля і цілиться.
У цей час за лаштунками мали зробити холостий постріл з рушниці. Але чомусь не вистрелили. Тарас не розгубився. Засунув пістоля за пояс і сказав:
— Я тебе, Андрію, розстрілювати не буду, а зарубаю шаблею.
Тільки замірився шаблюкою,- як за сценою пролунав постріл. Андрій постояв трохи і впав. Тарас підійшов до нього і сказав:
— Бідний Андрій, з переляку вмер.

Забула

Бригадир, побачивши жінку, що весь час хворіла, а тепер прудко поспішала кудись, дуже здивувався:
— Куди це ви, тітко, так біжите? Невже видужали?..
— Та ні… Забула, що хвора, та й біжу, як дурна…

На ціле літо

Одного разу до молодиці, яка рідко виходила на роботу, зайшов бригадир і побачив, що вона варить самогон.
— Що ти робиш?— запитує.
— Борщ варю.
— А чому ж в такому великому казані?
— Щоб на ціле літо вистачило.

Гарантія

— Коли я ремонтував у вас цей годинник, ви казали, що його на все життя вистачить. А годинник уже зіпсувався. Чого ж варта ваша гарантія?
— Але ж ви тоді мали дуже поганий вигляд.

Муляри

Мурували муляри хату. От закінчили вже роботу, і майстер командує:
— Хлопці, слухайте! Ти, Іване, змотуй шнур; ти, Степане, тримай мур; а ти, Антошо, біжи скоріш по гроші!

Уважний чоловік

Чоловік питає в жінки:
— А що, Христе, добре тобі там сидіти?
— Дуже добре.
— А чи не холодно?
— Ні, не турбуйся.
— А чи не дме там з вікна?
— Анітрішки.
— Ну то пусти мене туди, а сама сідай на моє місце.

Його марка

Зайшов чоловік до крамниці і попросив продавця:
— Дайте мені пачку какао «Наша марка».
— Платіть карбованець! — відповів продавець. Подумав чоловік і каже:
— Ваша марка коштує всього дві копійки, через те, мабуть, ви і не дорожите нею.
— А то чому?! — звів брови здивований продавець.
— Тому, що я брав таке ж какао в сусідній крамниці і платив дев'яносто вісім копійок.

Не розуміє

— Щось не розумію, Іване Петровичу, оселедці, які я брав у вас вчора по тридцять п'ять копійок, кращі, ніж ті, що по руб тридцять.
— Сам не розумію… Я їх з однієї бочки брав.

Резонна відповідь

— Чого у вашій привокзальній їдальні такі маленькі порції страв?
— Це для того, щоб ніхто із пасажирів не запізнився на поїзд.

Обдурив

Пішов один чоловік на річку рибу ловити. Та що не закине сітку — нема риби, та й годі.
— О боже,— заблагав він,— коли б мені впіймати риби, я б тобі поставив у церкві таку свічку, як кінська нога.
Та, це сказавши, знову закинув сітку. Витягнув — а в ній повнісінько риби.
— Отак божків дурять,— засміявся чоловік, зібрав рибу і пішов додому.

Підіть поторгуйтеся

Зібралися два куми в далеку дорогу. Перший набрав багато різних харчів, а другий взяв тільки гроші.
Йдуть. Закортіло їм їсти. Перший розв'язав клунок, дістав їжу. Куди ж кума дінеш? Дав і йому. Через кілька годин знову сіли їсти. Незручно стало другому кумові, от він і пропонує:
— Давай уявимо, куме, що ми з тобою зараз не в степу, а на базарі. Ти продаєш сало та хліб, а я купую…
Перший розрізав на маленькі шматочки сало і розклав. Тоді другий запитує:
— Скільки ж коштує сало?
— Три карбованці.
— Та ви що?.. Та це ж спекуляція!
— А ви не кричіть. Пройдіть базаром та поторгуйтеся.

Найкраще рішення

Один чоловік зустрів на ярмарку свого кума, з яким давненько не бачився, і запросив його до себе в гості. Відсвяткували зустріч непогано, було в тарілках, і чарка не стояла дорожня. Кум про домівку навіть не згадує. Якось за вечерею хазяїн питає:
— А як там, куме, чи, бува, не засумували за вами жінка й діти?
— Ваша правда, кумцю, ваша правда. Завтра ж ударю телеграму, нехай і вони приїжджають…— відповів кум.

Добре порося

Один чесний чоловік продавав порося на базарі. Жінка, що сторгувалася з ним, вже й гроші заплатила, а потім, ніби опам'ятавшись, запитала:
— А воно хоч їсть?
— А який би чорт його продавав, коли б воно їло?— відповів дядько.

Сліпий

Одна жінка проходила вулицею і побачила, що сліпий, який завжди сидів тут і просив милостиню, читає журнал.
— Як же ви читаєте, коли ви сліпий?— запитала жінка.
— А я не читаю. Я тільки малюнки розглядаю.

Турбується

Зайшов одного разу чоловік до бару випити кухоль пива. Аж бачить, продавець занадто вже багато недоливає. Коли підійшла його черга, дивиться — і в його бокалі трохи більше половини. Чоловік не витримав і — до продавця:
— Як вам не соромно так багато недоливати? А той докірливо подивився на нього та й каже:
— Який ти нехороший чоловік! Егоїст ти!.. Ти тільки про себе думаєш, а я турбуюсь про те, щоб усім вистачило!..

Погляди

— Який невихований цей провідник — подивився на мене таким поглядом, неначе я їду зайцем…
— А ти йому що?
— А я відповіла йому таким поглядом, буцімто у мене є квиток.

Перехвалила

Напекла баба паляниць, та вони щось не дуже вдалися. Ось вона й надумала: «Піду на базар та продам їх. Не пропадати ж борошну…»
Тільки стала в ряд на базарі, аж гульк — чоловік іде та ще й хліба напитує. Бабуся й почала свій товар хвалити:
— Купи, чоловіче, мого хліба. Ось поглянь який: як пух, як дух, як миле щастя!
Чоловік узяв у руки паляницю — а вона ж глевка, а вона ж важка! — та й кинув її на бабу.
— Ой,—зарепетувала не своїм голосом баба,— ой же ж і вдарив, катів син, як каменюкою!

Спритний «Запорожець»

Їхав один чоловік «Волгою». Спідометр показував швидкість 60 кілометрів на годину.
«От мчу,— думає шофер,— нікому не догнати».
Та, обернувшись, він аж підскочив — позаду, не відстаючи, мчав «Запорожець». Ось тобі і на! Збільшив швидкість: 80… 90… 100… 110 кілометрів. Але той і не думає відставати.
На роздоріжжі, коли змушений був зменшити швидкість, шофер почув сирену.
«Невже вирішив посміятись і хоче обігнати?» — майнула думка. Але ні, не обганяє. А сирена не затихає.
«Може, щось має до мене?»
Він зупинивсь і жде. Коли підбігає водій «Запор ця» і каже:
— Почекай, я відчеплюся, бо мені наліво!

Скільки вареників

Одна жінка на вечерю варила для свого чоловіка тридцять вареників.
Якось, коли чоловік прихворів, вона його й питає:
— Скільки ж тобі зварити сьогодні?
— Та вари двадцять дев'ять, тільки трохи більші.

Посиніли

Оглянувши вітрину, покупець звернувся до продавця:
— Мені б чогось свіженького…
— Будь ласка, ось кури, гуси…
— Та які ж вони свіжі, коли вже аж посиніли,— заперечив покупець.
— Що ви,— мовив продавець,— то вони в холодильнику так змерзли, що аж посиніли…

Ох і світ!

— Ой кумо, який нині світ! Один одного так і хоче одурити… Вчора у місті дав мені якийсь шахрай фальшивих три карбованці за картоплю…
— Ану покажіть, голубонько, які вони,— щоб і я знала…
— Е, я вже їх не маю — віддала в лавці за матерію.

Щирий боржник

— Позич мені сто карбованців.
— На жаль, у мене тільки десять.
— А це нічого. Позич десять, а дев'яносто будеш винен.

Хто любить музику

— Хлопці,— гукнув завклубом до гурту молоді,— хто любить музику, підійміть руку!
Любителі музики зраділи: оце ж їх у музикальний гурток візьмуть. Чоловік десять підняли руки.
— Добре,— кивнув головою завклубом.— Пішли зі мною: з першого поверху на третій піаніно перенесемо.

Загадка

— Відгадай загадку: «їду, їду, нема сліду».
— Човен, пароплав.
— Ні, в нашому селі немає ні човна, ні пароплава.
— Що ж воно таке?
— Та це ж наш голова колгоспу. Уже другий рік на словах переїжджає з міста в село для безпосереднього керування колгоспом, а сліду ніякого немає.

Викрутився

Зіпсувалося в машині рульове управління. От шофер і крутить нею по дорозі. А пасажир, що в кабіні сидів, і запитує:
— Чого це ви нею так крутите?
— А ви не бачите? Я цвяхи минаю, щоб не проколоти шини.

Є квиток

Ввійшла баба у вагон з повним кошиком, сіла і сидить. Аж ось і квитки перевіряють.
— Бабусю, у вас є квиток?
— Є, осьдечки.
— Цей не годиться.
— Як не годиться?! Сім день годився, а тепер не годиться?

Чий кошик

— Громадянко, це ваш кошик на лавці стоїть?
— Ні, не мій!..
— Тоді я покладу його на верхню полицю.
— Ой ні, не чіпайте, там пляшки поперекидаються…

Порадив

— Чи можу я купити у вас такої матерії, щоб була дорога і гарна?
— А ви беріть оце квітчасте, матеріал дорогий і хороший.
— Так-то так, але ж він якийсь дуже строкатий.
— Не зважайте. Запевняю вас, після першого прання всі квітки геть щезнуть…

Заспокоїла

До магазину заходить покупець і починає лаятись:
— Чортзна-що! Тільки вчора купив піджак, а вже сьогодні спина тріснула.
— А ви не хвилюйтеся,— заспокоює його продавщиця,— мабуть, ґудзики були дуже міцно пришиті.

Знає жарти

— Запросили б вас, куме, вечеряти, та немає ложки…
Кум витягає з-за халяви ложку і сідає до столу. Хазяїн хвать у кума з рук ложку та й кинув її до порога.
Гість піднімає ложку, знову іде до столу й каже:
— Я ці жарти знаю.

Перекусив

Зайшов чоловік до своїх родичів. Хазяйка й говорить, що, мовляв, недавно пообідали, а до вечері далеко.
— Ну, я приготую дещо,— і поставила перед гостем миску холодцю, макітру з варениками і миску сметани.
З'їв усе гість, потім устав, дякує хазяйці й говорить :
— Дякую, трохи перекусив, тепер можна і вечері ждати.

Виправдалась

Кондуктор. Дівчино, встань, будь ласка! Нехай дитина сяде. Адже і ти була колись маленька і тобі місце вступали.
Дівчина. Коли я була мала, то в цьому місті не жила. А там, де я жила, тролейбусів не було…

Набридло

— Останній раз кажу вам: віддайте, нарешті, мої десять карбованців.
— О, це добре, що останній раз, бо мені вже набридло слухати вас.

Знайшов вихід

На базарі жінка підходить до чоловіка, котрий продає сало, і каже:
— Тонкувате… А чоловік їй:
— А я вам можу його удвоє скласти воно і потовщає…

Машинерія бреше

Продає бабуся на базарі молоко. Підходять солдати і просять по склянці молока.
— Пийте, пийте, синочки, я ще наллю! — каже, усміхаючись, бабуся.
Солдати розплатилися і вже хотіли йти, аж тут один питає:
— А скільки ви, бабусю, влили води в молоко?
— Води? Та що ви кажете!.. Ні, ні! Я води не доливала!
— А ми це зараз перевіримо,— каже солдат і витягує з кишені компас. Червона стрілка поколивалася і показала на літеру «З» (тобто захід).
— Ось, бабусю, дивіться: ця штукенція показує три літри води.
Бабуся подивилась на стрілку і каже:
— Бреше! Бігме, бреше ця ваша машинерія. Я влила тільки два літри!

Помста

Один знайомий побачив, що його друг їсть м'ясо:
— Що я бачу! Ви такий завзятий вегетаріанець, а їсте зайчатину!..
— Це я з помсти — зайці нищать капусту!

Не навчили

— Мамо, ти не знаєш, у якої вчительки вчилася тьотя Валя?
— А що таке?
— Та вона ж арифметики не знає. Замість п'яти копійок здачі дає тільки три…

Властивості тютюну

Продавець тютюну розхвалює на ярмарку свій крам:
— Купуйте тютюн, купуйте тютюн! Мій тютюн не простий! Від мого тютюну старий не будеш, собака не вкусить, злодій у хату не залізе!
Купив один парубок у цього продавця трохи тютюну та й почав його розпитувати:
— А чого б то я старий не буду?
— Бо до старості не доживеш.
— А чого мене собака не вкусить?
— Бо з палицею ходитимеш.
— А чого злодій в хату не залізе?
— Бо цілу ніч кашлятимеш.

Хитрий циган

Циган украв коня і по дорозі стрінувся з жандармами.
— Де ти украв цього коня?— питають його жандарми.
— Та не украв, а купив.
— Щось не віриться… Треба вияснити.
І повели цигана разом з конем до сільської управи.
— Якщо не вірите, то почекайте: я вам приведу хазяїна, від котрого купив цього коня.
Жандарми погодилися. Циган залишив у них коня — та тільки його й бачили.

Як дядько розбагатів

Вирішив один дядько розбагатіти. Прибув на ярмарок, заліз на воза і кричить:
— Люди добрі, хто відгадає загадку,— сто карбованців дам, хто не відгадає,— десять копійок мені дає!..
Умова спокуслива, і всі загукали, щоб дядько загадував загадку.
— На Кавказі є гора Арарат, під нею менший Арарат, а нижче манюсінький Арарат. Що це таке?
Ніхто не вгадав. І посипались у дядьків мішок гривеники. Підходить останнім до нього його близький друг.
— Скажи ж, що це таке?
— Не знаєш — давай десять копійок.
— Та візьми двадцять, але ж скажи.
Взяв два гривеники дядько, покрутив у руці, вертає одного.
— На ж тобі назад десять копійок, бо я й сам не знаю, що воно.
По цих словах дядько скочив з воза, забрав мішок з гривениками та й пішов собі.

Не вгадав

— Чому не косиш, Іване?— запитав механік у комбайнера.
— Та ось підшипник посипавсь.
— Чому ж він посипавсь?
— А хто його знає,— каже Іван. Оглянув механік підшипник.
— Все ясно. Мастив ти його по три рази на день, от він і посипавсь,— сказав механік і крадькома усміхнувся.
— Та я ж до нього, клятого, вже тиждень не заглядав! — вигукнув комбайнер.

Пояснив

Жінка купує у якогось дядька м'ясо та й питає:
— І ви мали совість убити таке худе теля?
— А я його не вбивав. Воно само здохло.

Нагадала

— Напився, хлопчику?— питає продавщиця газованої води.— Що треба сказати тьоті?
— Не забувайте про здачу!

Усе передбачено

Приходить кум до кума:
— Хочу, Кіндрате, у вас дізнатися, як ви на базар добираєтесь. Я вже тричі базарював на дорозі — ні одна машина не бере… Що за чортівня?
— Тю-тю, чудило! — усміхається Кіндрат.— А я добираюсь… Я ж завжди голосую півлітрою…
— Це вже занадто! — каже кум.— Попаде якийсь замухришка, нажлуктиться і почне дорогою горіхи лущить…
— Не кажіть, куме.У мене все передбачено: я у пляшку наливаю воду, тільки затичку горілкою кроплю, щоб пахло…

Цирковий номер

Одного разу в цирку виступав відомий дресирувальник звірів. Найбільшим успіхом у глядачів користувався номер, коли дресирувальник брав у рот плитку шоколаду, а лев відкушував у нього частину собі. Присутні в цирку завмирали. Та ось, коли в залі настала тиша, один із глядачів крикнув:
— Дурниця, я так теж умію.
— Добре, йдіть сюди,— каже дресирувальник.— Ось вам шоколад, ось лев, виконайте цей номер!
— Е, ні! — мовив глядач.— Я так, як лев, можу відкусити!

Подарунок на іменини

— Що ти подаруєш своєму чоловікові на іменини?
— О, я маю для нього дуже цікавий і дешевий подарунок. Я щодня брала по одній сигареті з його портсигара і назбирала за рік цілу скриньку. Ту скриньку я й подарую йому. Чоловік буде дуже радий, а я ще більше, бо то мені нічого не коштує.

У ресторані

— Чи можна замовити у вас вечерю?
— Будь ласка. А яку вам, за карбованець чи за два?
— А яка між ними різниця?
— О, різниця — цілий карбованець!

Ще один

— Мені цей замок не підходить. Він замикається, але не відмикається,— сказав покупець.
— А ви візьміть ще один, який відмикається, але не замикається,— порадив продавець.

Як коваль сокиру гартував

Прийшла одна жінка до коваля та й говорить:
— Іване, загартуй мені сокиру.
— Добре,— сказав коваль, узяв сокиру та й поклав у вогонь.
Сталось так, що сокира перегрілася. Вмочив Іван її у воду, а вона й потріскалася. Кував, кував ту сокиру, потім бачить, що не буде діла, та й каже:
— А ти, бабо, м'ясо нею рубала?
— Рубала.
— Так чому ж відразу про це не сказала?— незадоволено вигукнув коваль і жбурнув сокиру за поріг.

Набрався досвіду

— Товаришу продавець, зважте мені, будьте ласкаві, вісімдесят п'ять грамів цукерок,— попросив покупець.
— Чому вісімдесят п'ять — ви ж завжди брали по сто грамів? — здивувався продавець.
— Хіба не все одно, скільки замовляти, адже ви однаково вісімдесят п'ять зважите…

Не може бути

— Щось у вас пиво тепле.
— Та не може цього бути! Я ж тільки що відро холодної води в бочку вилила.

Стукай ногами

— Приходь, кумо, в неділю на мій день народження. Тільки, коли стукатимеш ногами, гляди, не забрудни дверей.
— Чому ногами?
— А руки ж у тебе будуть зайняті подарунками.

Добрий кінь

Один дядько продавав на ярмарку свого коня. А кінь той був худий-худий — од вітру падав. Дядько, знай, вихваляє його та вигукує:
— Купуйте коня, не дивіться, що він такий худий, але він як розбіжиться, то біжить п'ятнадцять кілометрів і не стає.
— Я б його купив,— говорить один чоловік,— але ж мені додому всього десять кілометрів, то він пробіжить мою хату.

Перше квітня

- Ви чому обважуєте покупців?
- А сьогодні ж перше квітня.

Мудра купчиха

У взуттєвий магазин прийшов один панок і вибрав собі черевики за сто крон. Коли треба було платити, панок почухався і каже:
— Забув я гроші, маю лише десять крон. Чи не міг би решту завтра принести?
Продавщиця згодилася на те, але її чоловік, котрого саме тоді не було в крамниці, опісля висварив дружину, що дала черевики без грошей.
— Не бійся, чоловіче,— сказала вона.— Я запакувала йому два черевики на ліву ногу!

Наторгувала

Зібрався чоловік на базар і каже жінці:
— Зодягай, жінко, нового кожуха, клади на воза шестеро гусей, і поїдем до міста на
базар.
Приїхали. Чоловік каже:
— Ти продавай гуси, а я піду прицінюся, що почім.
— А почім же продавати гуси?— питає жінка.
— Прав по п'ять карбованців, а якщо не дадуть по п'ять, то дадуть по чотири, а як не дадуть по чотири, то дадуть по три, а якщо не дадуть по три, то дадуть по два.
Сказавши так, чоловік пішов.
Сидить жінка, кругом оглядається. Дивиться — підходить до неї чоловік у благенькому сюртучку із гусячим пером за вухом.
— Почім гуси, бабо?— питає.
— Та казав чоловік, щоб я правила по п'ять карбованців за штуку, а як не дадуть по п'ять, то дадуть по чотири, а як не дадуть по чотири, то дадуть по три, а як не дадуть по три, то дадуть по два карбованці.
— Добре,— каже чоловік,— я усі заберу по два карбованці. Зв'язуй докупи. Тільки, бачиш, я забув дома гроші, то ти почекай, я зараз принесу.
— Але ж я вас не пізнаю,— каже жінка.
— А кожуха свого пізнаєш?
— О, кожух свій я пізнаю на кому хочеш.
— То давай мені свого кожуха, а бери мій сюртучок, ти пізнаєш мене, а я тебе.
Зодягнув кожуха, забрав гусей, та тільки його й бачили.

Гостинна баба

Завітали онуки до баби. Насмажила вона яєчні з салом. Вже треба було їсти, як в бабу щось сіло:
— Почекайте трохи,— сказала і щезла.
Пішла до комори. Принесла позавчорашню колочену квасолю.
— А яєчня з салом? — питаються онуки.
— Яєчня не пропаде, а квасоля вже почала псуватися. По запаху чую.

Позичайло

В одному селі жив чоловік на прізвище Позичайло. Дуже любив позичати і ніколи не віддавав. Раз він прийшов до сусіда позичити борошна. Той відкрив комору і дав йому добру мірку. Через деякий час Позичайло знову приходить позичити пшениці. Сусід виніс йому зерна.
Минуло кілька днів, і Позичайло іде позичати сала. А сусід саме молотив.
— Візьми,— говорить,— сам, скільки тобі треба, бо я не маю часу.— І дає Позичайлові ключі. Позичайло за ключі та мерщій не до комори, а додому за більшою торбиною. Прибігає, захекавшись, відмикає комору, а там — пустка.
Іде Позичайло до господаря:
— Комора ж порожня…
— А звідки ж вона буде повна, коли весь час брати з неї і не класти назад.

Який батько

Прийшов господар у свій сад. Дивиться, а на яблуні сусідський хлопець сидить і яблука обриває.
— А то ти, волоцюго, обриваєш у моєму саду яблука! Ану злазь, підемо до твого тата. Я йому покажу, якого він сина виховав.
А хлопець йому:
— Тихше, дядю, щоб тато не почули. Вони он на тій яблуні сидять.

Одеське диво

Біля церкви селяни розглядають дзвіницю. До них підходить якийсь панок.
— Ой і висока ж яка! — каже селянин.
— Хіба це висока?! От я бачив дзвіницю, так ото дзвіниця,— похвастав панок.— На ній хрест до самого неба, з землі його й не видно!
— Тану?
— От тобі й ну. А дзвони там так високо причеплені, що коли, приміром, у суботу треба до вечерні дзвонити, то паламар виходить у п'ятницю рано й долазить До дзвонів тільки в суботу на вечір. Оце так висота! Та и дзвін там немаленький — три мільйони пудів.
І дзвін той, і дзвіниця — то пусте діло. Я от позаторік бачив в Одесі більше диво! — каже селянин.
- Що ж ти там бачив?
- Сказати вам?
- Скажи, дуже цікаво!
- Бачив ще кращого брехуна, ніж ви!

Обсуждение

Ваш комментарий:
  __  __   __ __   __ __
 / / / /  / //_/  / // /
/ /_/ /  / ,<    / _  / 
\____/  /_/|_|  /_//_/
 

Инструменты страницы