Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Содержание

Ледащо — не годне не нащо

Таткові синочки

Просить хворий батько старшого сина:
- Васильку, встань, подай мені води!
Василько розтягнувся на печі, посвистує, ніби не чує, а потім каже:
- Та лежіть собі там. Навіщо вам та вода?
Аж тут обізвався другий синок з лежанки:
- Тату, чого ви просите такого ледацюгу? Ви краще якось самі встаньте напийтеся заодно й мені подасте.

А дірку заткнув?

Батько, лежачи з сином на печі, питає:
- Василю, ти стайню замкнув?
- Замкнув.
- А дірку заткнув, щоб часом кобила не вилізла?

Зрадів

- Іване, злізай з печі - весна прийшла.
- То й добре, я зараз злізу. Постели мені в сінях.

Куми-картарі

Одного разу кум Мусій і кум Андрій грали до пізньої ночі в карти, а на другий день виїхали в поле орати. Орють за добрі гони один від одного. От кум Мусій раптом зупинився, махає руками і кричить:
- Куму Андрію! Го-го-го!
А кум Андрій:
- О-го-го-го!.. А що там таке?!
- А біжи лишень сюди!
Кум Андрій, захекавшись, добігає до кума Мусія.
- А що, якби я походив даму, а ти побив би її королем? Я тоді підкинув би короля бубнового, і ти б в дурнях залишився.

Про ледачого сина

Був в одного чоловіка син. Хлопець як хлопець, тільки ледачий дуже. До того вже заледащів, що спочатку навідріз одмовився вмиватися, потім ложку до рота підносити, а за деякий час і хліб жувати йому стало ліньки.
- Буду вмирати! - каже хлопець. - Якби хто-небудь мені розжовував, то я ще згодився б пожити. А так - ні. Везіть мене, тату, до ями!..
Тяжко було батькові, та нічого робити. Поклав він хлопця на візок, прикрив зверху рядном та й повіз. Коли це назустріч циган.
- Що везеш, чоловіче? - питає.
- Так і так,- каже батько,- син до того заледащів, що вже не хоче і хліба жувати. Везу його до ями. Каже: «Якби мені хто розжовував їжу, я, може, ще б пожив». Та де таке видано?!
І старий рушив далі.
- Стій!- кричить циган. - Віддай мені свого ледаря, я буду йому хліб жувати.
Батько зрадів, але в цю мить ряднина на візку заворушилася, і з-під неї почувся стурбований голос:
- А ковтати хто буде?..
- А-а!- протягнув циган. - Так він у тебе вже й ковтати не хоче? Тоді вези його к бісу.

Може, повиносять

Було у чоловіка два сини, і такі вже ледарі, що світ не бачив. Все б їм тільки спати. До півдня їх будили, холодною водою бризкали, а їм хоч би що. Розгнівався якось батько і запалив хату.
- От,- каже,- зараз ви подивитесь, як вони швидко встануть!
Пробудився один з них, побачив вогонь і давай будити другого:
- Вставаймо, брате, бо хата горить!
Той позіхнув і каже:
- Та, може, нас повиносять…- і повернувся на другий бік.

Роботяга

Забігла кума до куми, аж та вовну пряде.
- Кумцю, як ви цю вовну прядете?
- Отак і пряду, або що було?
- А я ото вовну ще на вівці бачу, то вже спати хочу.

Шкідливий птах

- Який птах найшкідливіший?
- Півень,- відповів ледар, - спати мені не дає.

Чому батько помер

- Чому ти такий сумний?
- Батько помер.
- Що, хворий був?
- Та ні.
- А чому ж помер, може, хліба не було?
- Та ні, хліб був, та не було чим врізати.

Як до чого

Пішов один чоловік з сином косити. Покосили вони трохи та й сіли полуднувати.
- Щось мало ми, синку, викосили.
А син:
- Ну, то що ж, тату, ви - старий, я - малий.
Коли уже попоїли, чоловік подивився у порожню торбу і каже:
- Щось багато ми, синку, з'їли.
А син:
- А як же ж, тату, ви - косар і я - косар.

Три сини

- У мене аж три сини,- хвалився чоловік знайомому.
- Та чув я, що всі три ледачі.
- Зате здорові.

Як син волочив

Засіяв чоловік ниву, а на другий день послав сина заволочити. Той поїхав, випріг коней і ліг трохи перепочити, сили набратися. Прокинувся, коли вже з неба не сонце, а місяць світив.
- Нема дурнів,- промовив він сам до себе,- щоб і вночі робити. - Запріг коней і мерщій додому.
Через кілька днів пішов батько подивитися, як зійшла ярина. Глянув, а нива не заборонована і зерно, що його не встигла зібрати птиця, лежить зверху. Приходить додому та й давай лаяти сина:
- Чого ти, сякий-такий, не заволочив?
- Та я заволочив.
- А чому ж не заволочено?
- А хіба мало в нас ворогів. Може, якийсь чорт по злобі розволочив!

Забули розбудити

- Дивись, він на роботу сьогодні прийшов ніби сонний…
- Так його ж з ліжка вранці підняли, а розбудити забули…

Своє надолужить

- Чого ти, доню, так рано встала?
- Не турбуйтесь, матусю: одяганнячком, потяганнячком, позіханнячком, в люстерко загляданнячком я своє надолужу.

Хитрий батько

Були у батька дуже ледачі сини. Ото сплять, доки сонце не припече, а їсти так відразу встають.
Одного разу треба було перевезти снопи, та ранесенько, щоб не пообсипалися.
- Хлопці, вставайте! - гукає батько, а сини хропуть, аж луна йде.
Тоді батько розпік сковороду та линув на неї води.
Хлопців з ліжка як вітром здуло. Миттю до столу посідали.
Побачили вони, що батько схитрував, та й кажуть:
- А ми думали, що то сало шкварчить…

Зрівняв рахунок

- Що це ти так погано працюєш?- звернувся батько до сина. - Я дві лопати землі кидаю, а ти одну.
Попрацювавши до обіду, вони прийшли додому і сіли обідати. Тоді син і каже батькові:
- Дивись, батьку, поки ти один раз донесеш ложку до рота, я двічі. Тепер рахунок зрівнявся - три на три.

Хто ледачіший?

Жили в селі два чоловіки ледачі-преледачі. Лежать на сонці, та й усе. Одного разу люди вирішили взнати, хто з них ледачіший. Занесли обох у стару хату, поклали на солому і запалили навколо. Горить хата. Одного вже добре підпікає.
- Ану,- каже він до другого, - подивись, що це так пече.
- То це ж,- каже той,- треба очі розплющувати, щоб побачити.

Два ледарі

Лежать під хатою в холодочку два ледарі. А недалеко від них, метрів за двадцять, росте крислата яблуня з соковитими червонобокими плодами.
Дивляться ледарі на ті яблука, тільки слину ковтаютть, а піти зірвати ліньки.
От Іван і питає свого дружка:
- За який час ти дійшов би до тієї он яблуньки?
- Та, може б, годин за три дійшов.
- Ого! Та ти як реактивний.

З чого діжа

Зайшли до однієї вдови переночувати два подорожніх. Постелила вона коло печі на соломі. Полягали подорожні, а господиня діжку учиняє. Один подорожній говорить тихенько другому:
- Дивись діжка зроблена із тіста.
А другий йому й каже:
- Який ти дурний, хіба діжі бувають з тіста, вона зроблена з дерева.
Лежать і сперечаються, а господиня почула, що вони шепочуться, та й питає:
- А про що ви там гомоните?
Перший подорожній і признався:
- Ось цей чоловік каже, що діжа зроблена із тіста, а я кажу, що з дерева.
Господиня засміялась:
- Та з дерева ж, люди добрі, коли я виходила заміж п'ятнадцять років тому, то ще було видно обручі.

Додумалася

Маруся часто спізнювалася на роботу. Після багатьох зауважень начальника вона, нарешті, виправилася і почала приходити на роботу вчасно. Начальник питає:
- Марусю, що тобі допомогло?
- Раніше, було, встаю вранці, поки умиюся, поки зачешуся, то й запізнюсь, а тепер я все це роблю звечора.

Хазяйка

Зійшлися три домогосподарки та й почали хвалитися одна перед одною, хто краще хазяйнує вдома. Одна і каже:
- А в мене кімнатний лимон зацвів.
- Це все пусте,- перебиває друга. - У мене столітник цвіте.
А третя слухала їхні балачки та й собі мовила:
- А в мене зацвів сир у буфеті.

Випадок у перукарні

Перукар, голячи шию клієнтові, бурчав:
- Ну й шия! Ну й шия!
- Бо їм сало,- посміхнувся клієнт.
- Про мене, хоч самого чорта їжте, тільки мийте шию,- відрубав перукар.

Один за тисячу

- А де ж ти, чоловіче, зараз працюєш?
- Та на великих будовах! - каже той.
- Як же це так? Ти ж з Києва не вилазиш!
- А ти чув про могутній крокуючий екскаватор? - питає ледар.
- Чув…
- А знаєш, що він тисячу робітників замінює?..
- Знаю.
- Так ото ж я один з тієї тисячі, він за мене працює…

Доменщик Іван

- А чого це ти байдикуєш? Чому ніде не працюєш?
- Як то не працюю? Я в артілі «Ширпотреб» на посаді доменщика знаходжусь.
- Оце так загнув! Ти хоч би брехав, та міру знав. Які ж можуть бути домни в артілі?
- Наша артіль виробляє доміно, а я на плашках ямочки викручую.
- Ну, гаразд. Але й на викручування ямочок час потрібний, а ти гуляєш.
- А в мої обов'язки входить виробляти тільки дупель пусто!

Оперативний зв'язківець

До одного поштового відділення зайшов відвідувач і звернувся до начальника. Але той тільки відмахнувся від нього і продовжував щось писати. Через деякий час начальник таки помітив відвідувача і спитав:
- Що вам, громадянине, треба?
- Та, бачте, я дав телеграму, щоб мене зустріли. Приїхав, а телеграми немає ще. Це ж неподобство! Прийшов до вас, а тут ще й ви примушуєте чекати…
- Як ваше прізвище?
- Грищенко.
- От і добре! Оце я зараз і оформляю вашу телеграму. Зачекайте хвилиночку, заберете.

Вибрав

- Чому це ти, Іване, на роботу не виходиш? Ти ж знаєш, що у нас, хто не працює, той не їсть.
- А я конституцію знаю добре. Там написано, що кожен має право на навчання, на працю і на відпочинок. Так от я й вибрав - відпочинок.

Вже йду

- Семене, ходи на недільник. Поможеш пшеницю в'язати.
- Не можу, брат. Руки болять…
- Так я так, по-сусідськи. Голова наказав дві бочки пива для в'язальників вивезти.
- Та кажу ж, що вже йду.

Дбайливий сторож

Голова колгоспу зайшов якось уночі на тваринницьку ферму. Дивиться, а сторож спить, аж носом свистить.
«Розбуди його і скажи, що спав,- відмовиться, і нічим не докажеш,- подумав голова і обережно одягнув сторожеві на шию хомута. - От тепер уже спіймався!»
Голова кахикнув і голосно запитав:
- Що ти робиш, Трохиме? Спиш?
- Ні, не сплю, товаришу голова, - враз прокинувся сторож. - Хомута ремонт

На дощ

- Ти чого спиш? - застали уночі сонного сторожа.
- А хіба я знаю? Може, на дощ, - відповідає той.

Напийся

Сидить батько у хаті, чоботи латає. А син лежить на печі й просить:
- Тату, хочу води.
Батько й каже:
- А подивись-но, чи вода є.
Зліз син з печі.
- Та є, тату.
- Ну то напийся!..

Сумлінний

- Слухайте, що ж це ви щодня на роботу запізнюєтесь?!
- Е-е-е, так зате ж я завжди з роботи іду раніше…

Неповноцінний порадник

- Що це ти , Іване, цілими днями все сидиш та гортаєш «Корисні поради»? - незадоволено питає жінка чоловіка.
- Та ніяк не знайду відповіді, що робити, коли дах тече…

Любить брати

- Дядьку Даниле, йдіть на бригадні збори!
- А про що будемо говорити?
- Будемо брати зобов'язання.
- Якщо брати, то піду я. А якщо виконувати, то кажіть жінці,- відповів Данило.

Його турботи

Лектор сказав:
- Настане час, коли робочий день триватиме не більше двох годин.
Раптом з місця піднявся один і запитує:
- А перерва на обід буде?

А трудодня запишеш?

Одного разу прийшов дядько до контори, закурив, став у круг з чоловіками та й почав теревені правити. Коли це з дороги гукає до нього бригадир:
- Піди вижени із свого городу лошат, бо вже половину кукурудзи столочили!
А той позіхнув та й питає:
- А трудодня запишеш?..

Тяжка робота

- Як здоров'я, діду? - запитали сторожа.
- Та здоров'я неважне, в боці від роботи болить.
- А чому?
- Сплю цілу ніч на однім боці, того, видно, й болить.

Відповів

- Застрахуйте своє життя, - сказали одному парубійкові.
- Та я не збираюся помирати.
- Ну то від нещастного випадку на виробництві.
- А я й працювати не думаю.

Рибалка мимоволі

- Привіт, Іване. Наскільки знаю, ти ж ніколи не мав пристрасті до рибальства…
- І не маю. Бачиш, жодного карасика ще не спіймав.
- То чого ж ти сидиш тут?
- Та розумієш… Теща картоплю вибирати заставляє. То ж я й вирішив: краще по рибу майнути, ніж над отією картоплею спину гнути.

Полегшало

Була собі така ледача жінка, що ніяк не хотіла вовни прясти.
- Щось мені, чоловіче, нездужається, - каже вона, - перечула я через люди, що, якби ти взяв оцю вовну, що на печі, та попалив, мені б полегшало.
Чоловікові, звісно, шкода жінки: підпалив він у печі і давай ту вовну смалити. Як посмалив уже з половину, то вона тоді:
- Бач, як на печі вовни поменшало, то й полегшало. Годі вже, чоловіче, смалити, а то мені й на светр нічого не зостанеться.

Мрія оказамилювача

Були б уже зняли з головування одного ледацюгу і брехуна, та він клявся, просився, обіцяв, що виведе колгосп з останніх у передові. Пожаліли, залишили.
Тепер перед ним стояла проблема: як виконати обіцянку. Для цього була розроблена ціла низка невідкладних заходів, серед яких звертав на себе увагу такий: «Вивести нову породу корови шляхом схрещення з ведмедем».
- А це на що? - запитали в районі.
- Як - нащо? - відказав невдаха голова. - Така корова влітку пастиметься і даватиме молоко, а взимку смоктатиме лапу, то її не треба буде й годувати!..

Вилікував

Виїхав у поле комбайнер косити, а щось і поламалось - раз, другий. То він як розпалився: спершу лаяв, а потім ухопив ключа і закинув, за ключем полетів молоток і все, що було під руками.
Штурвальний дививсь-дививсь та давай і собі розкидати, що побачить. Комбайнер як закричить на нього:
- Що ти, дурню, робиш?!
- А що ж, удвох швидше розкидаємо, а тоді будемо збирати. Все ж таки скоріше діло піде.

Тільки взимку

- У вас у клубі завжди так холодно? - спитали завідуючого клубом.
- Ні. Тільки взимку.

Підвищуємо кваліфікацію

Одного спеціаліста сільского господарства запитали:
- Як ви підвищуєте кваліфікацію?
- Читаю сільскогосподарську літературу.
- А що саме?
- По тваринництву - «Крокодил», а по рослинництву - «Перець».

Зрозумів

- Дядьку Никодиме! Вам учора на зборах дали догану.
- Що таке?
- Вам, кажу, догану дали!
- Хай… Буде Варці на кохту.

Під Новий рік

- Ну, товариші, - звернувся голова одного відстаючого колгоспу до правлінців, - прошу підняти чарки за Новий рік!
- Воно-то так, - озвався один з присутніх, але до початку Нового року ще двадцять хвилин.
- А ти що, - мовив голова, - хочеш, щоб ми завжди пленталися у хвості?!

Випадкова зустріч

Колгоспний пастух приїхав до столиці на зліт передовиків сільського господарства і випадково зустрів знайому дівчину, що давненько вже поїхала з села.
- Здрастуй, Маринко!.. Тебе і не пізнаєш!.. Ти в селі не така була…
- А що, тепер я городська! - гордо відповіла дівчина з нафарбованими губами і віями. - А ти все ще свиней пасеш?..
- Та пасу… - відповів Василь, а потім додав: - Щось жарко стало!.. - і немов нехотячи скинув плащ. Маринка побачила на його грудях орден Леніна і Золоту Зірку, і її очі стали, як дві сливи.

Дід у курені

Жив на селі дід. Такий ледацюга, що й годі. От одного разу спав дід у курені, а він чогось загорівся. Збіглися люди, будять діда і кажуть йому:
- Вставай, курінь горить!..
А він питає:
- Що, горілку пить?
- Та вставай, курінь горить!
Дід позіхнув, перевернувся на другий бік та й каже:
- А-а, хай його гасить той, хто палив.

Звідки вітер

- Дядьку Хомо, у вашого сусіда хата горить! - прибіг і крикнув з порога хлопчик.
- А звідки вітер? - запитав дядько, поволі злазячи з печі.

Дбайливий син

Увечері батько лягає спати і каже синові:
- Завтра вдосвіта підемо косити траву.
- Добре, тату, але якщо я засплю, то ви не чекайте - ідіть без мене.

Вирішив

- Завтра зранку, якщо буде погода, підеш солому возити на ферму, а якщо буде дощ, працюватимеш на складі, - сказав на наряді бригадир одному колгоспникові.
- Добре, - відповів той і пішов додому спати.
Прокинувся аж на другий день після обіду. Зустрів його бригадир і питає, що він робив.
- Бачите, погода була ні сонячна, ні дощова, то я й вирішив краще поспати.

Параска

- Параско!
- Га!
- В поле підеш?
- Болить нога.
- А ввечері на танці?
- Ага!!!

Довчився

Хлопець закінчив десять класів, але байдикує, працювати в колгоспі не хоче. Зустрів його якось голова артілі та й каже:
- Що це ти, хлопче, такий здоровий, а горобцям дулі даєш?
- От і не вгадали: не горобцям, а собаці, щоб зліший був! - відповів ледар.

Роботяга

- Що це там Іван так довго коло гною порається?
- Та жінка гній на воза накидає, а Іван черв'яків вибирає - на рибу збирається.

Думає

Голова однієї артілі викликав у контору колгоспника і каже:
- Шо ви, Максиме, собі думаєте? Ваша жінка не виходить на роботу.
- А я цілими ночами не сплю і все думаю, що б це зробити, щоб ваша і моя жінки разом виходили на роботу.

Сімейні справи

- Я і моя дружина в цьому році заробили шістсот трудоднів.
- А скільки ви особисто виробили?
- Я?.. Прошу не втручатися в мої сімейні справи.

Пожаліли

Батько й син лежать і дивляться, як мати носить великі лантухи. Батько й каже:
- Не бери, Одарко, багато, бо не закинеш собі на плечі.
А син на те:
- Нічого, мамо, беріть, я піддам.

Чи є дощ?

Жив в одному селі дуже ледачій чоловік. А син у нього вдався ще ледачіший. Лежать вони на печі, а батько й каже:
- Сину, піди глянь, чи дощ надворі не йде.
Син перехилився з печі, дістав коцюбу і ткнув нею у двері. Та як закричить:
- На, Рябко, на!
Невдовзі в хату вбіг миршавий пес. Син обмацав його та й каже:
- Ні, тату, дощу нема, бо Рябко сухий…

Хворий

- Що це з тобою робиться? - каже батько своєму синові. - Чи не лихоманка у тебе, що ти нічого не їси? Чи їв ти сьогодні що?
- Ні, - каже син, - мати вранці дала окраєць хліба, та черствий, я хотів у відрі розмочити, так не вліз, то я його сухим згриз і більше не їв.

Збудіть мене

- Збудіть мене завтра раненько.
- Для чого?
- Бо сьогодні я не можу всіх вареників з`їсти.

Розговорилися

- Пішла б ти заміж?
- Та пішла би?
- Та би ся знайшло.
- А робила би?
- От, розговорили-сьте ся!

Обсуждение

Ваш комментарий:
  ____   _____   ___ 
 / __ \ / ___/  / _ \
/ /_/ // (_ /  / , _/
\___\_\\___/  /_/|_|
 

Инструменты страницы