Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Содержание

Мама, татко та їхнє дитятко

Поштиві сини

Одного разу чоловік пішов по гриби і взяв з собою двох синків. Здибали вони в лісі великий рів. Батько в одну мить перескочив рів. Один з синів і каже:
— Ади, як тато скочив, начебто пес… А другий каже:
— Як скочив, лихо його бери…— І до батька: — Аби ви, тату, не були такі дурні, то дали б йому за пса…

Як помолодіти

— Бабуню, а скільки вам років?
— Шістдесят вісім. Старенька вже…
— Треба займатися спортом. Он Тетянина бабуся катається на лижах, то, кажуть, їй тільки п'ятдесят.

Виправився

— Діду, дайте вашої сокири, я дров наколю, а то наша тупа-тупа.
— Бери, тільки на тій колоді, в яку ти цвяхів понабивав, не рубай.
— Добре, діду.
А коли приніс хлопець сокиру, вона була, як пилка.
— Що ти зробив, я ж тобі казав, не рубай на колоді з цвяхами!
— А я, діду, на тій колоді не рубав, я рубав на камені, що коло хати лежить.

До пенсії

— Ким ти працюватимеш, Петрику, як виростеш?
— Не буду працювати.
— Чому?
— Бо я буду в дитячому садку до пенсії.

Невдалий зять

— Як, ти задоволений своїм зятем?
— Та він нічого, тільки не вміє грати в карти.
— То це ж добре.
— У тому-то й біда, що він не вміє грати, але грає…

Чому не чути тріску?

— Голова болить, аж тріщить…— жалілася бабуся.
— А чому не чути тріску, бабусю?— запитав цікавий онук.

Де заєць, а де батько

Був в одному селі такий завзятий мисливець, що й не сказати. А ще до того й набожний. Так і сина виховав. Синок його при всякій мові бога згадував.
Пішли якось на полювання. Батько з рушницею, а син так. Сусідський парубчак теж поплентався з ними. От ходили чи не ходили по полю, аж гульк — заєць схопився з борозни. Батько прицілився, натиснув на курок, а воно осічка… Він знову навів рушницю, ще раз клацнув — не стріляє. Кинув батько тую зброю на ріллю, скинув швиденько чоботи та й подався за зайцем. Забіг так далеко в поле, що й не видно. Вийшов син на пагорба, подивився та й каже до сусідського хлопця:
— Ого-го-о-о! Де в бога заєць, а де в чорта батько!

Дайте спочити

Довго плакало хлоп'я, нарешті замовкло.
— О, вже перестав, слава тобі господи! — каже бабуся.
— Еге, перестав! Перепочину та й знову почну! — заспокоїв її онук.

Виправдався

Онук прискіпався до бабусі, облаяв її всякими словами.
Не витримала стара — поскаржилася синові.
— Олесю! Чому ти бабусю лаєш?— питає батько сина.
— Як ти, тату, мою маму щодня лаєш, то я тобі нічого не кажу, а як я твою вилаяв, так-ти відразу кричиш.

На уроці географії

— Скажи-но, Тарасе, чи твій батько міг би обійти пішки довкола землі?
— Ні.
— А чому?
— Бо вчора тато п'яні упали в яму і зламали ногу.

Спитай маму

— Тату, де знаходяться Альпи?— питає син у батька, не опускаючи очей з екрана телевізора.
— Спитай маму, вона дома все переставляє.

Кмітливий синок

Батько наказує маленькому синові:
— Дивися, Степанку, коли прийде вчитель, то відчини йому ворота.
— А хто то такий, вчитель?
— То такий чоловік, що все знає.
— Ну,— здвигнув плечима хлопчина,— то він, певно, знає, як і ворота відчиняти.

Запросив

Послав батько сина запросити дядька на іменини. У дядька були дуже злі собаки. Підходить хлопець до воріт та й гукає:
— Дядьку, дядьку, вийдіть з хати! Вийшов дядько з хати, питає:
— Чого тобі?
— А ваші собаки дома?..
— Дома. А що?
— Та нічого… Просили батько й мати до нас на іменини.

Хатній дипломат

Одного разу сіли обідати мати й син,з молодою дружиною. Відрізав син матері тоненьку скибочку та й каже:
— Нате, мамо, та дивіться, щоб не переломилась. А дружині відпанахав окраєць, майже півбуханця:
— На, їж, щоб тебе розірвало.

Пасивна форма

Учитель. Ось речення: «Кінь тягне воза». Це активна форма. А як буде пасивна форма?
Учень. Віз тягне коня…

Не виглядає

— Івасику, у вас є корова?— питає вчитель.
— Є.
— То розкажи, як вона виглядає.
— А наша корова тепер не виглядає, тато на зиму всі дірки забили дошками.

Який був дід малим

— Діду, а ви були колись малим?— питає онук.
— Був, дитинко, був.
_ То ви, мабуть, були дуже смішні зі своєю лисиною і бородою…

Подивився

Батько з сином сіно складали. Син подає, а батько вершить. Наклали високий стіг. Хоче батько злізти й гукає синові:
— Подай, сину, вірьовку! Та держи один кінець, а я по ній злізу на той бік.
Син, хоч і був дорослий, але ще не бачив, як батько по вірьовці лазить. Тільки батько почав злазити, а син думає: «Подивлюся»,— і кинув вірьовку, забіг на другий бік стогу та й каже:
— Казав: «Злізу», а скочив, як опечений…

П'яні зяті

До тещі в гості завітали зяті. А їх у неї було аж чотири. Як годиться, теща стала пригощати. І до кожного з них випила по чарці. А потім промовила до них:
— Ой зятьочки мої милі, які ж бо ви всі п'яні, я вас уже й не бачу!

Радість і горе

Зустрілися якось дві куми.
— Як живете, кумо Маріє, як здоров'я?
— Та нічого, бог милував.
— Щось ваше лице так і сяє, наче ви сто тисяч виграли.
— Та я таки справді щаслива. Оце іду від доньки…
— Чула, чула, що ви доньку заміж оддали. Як же вона там живе з чоловіком?
— Ой кумо, скажу вам, так не повірите! Чисті тобі голуб'ята! Оце жила в них два тижні, надивилась на їхнє життя, то така мене радість охопила, що й передати не можу. Що вже за чоловік моїй Оленці попався, то чисте золото! Розумієте, по-перше, зразу ж після шлюбу заборонив їй працювати! Каже: свою сім'ю я якось сам забезпечу. По-друге, найняв хатню робітницю, щоб Оленка собі рук не псувала. А як уже кохає її, то й розказати важко: ранком схоплюється з ліжка, біжить на кухню, варить каву і несе їй прямо в постіль. Потім подає книжку, цілує з десять разів, наказує до обіду не вставати, а сам іде на роботу. З роботи біжить, заскочить у гастроном, накупить різних пундиків і мерщій додому, до Оленки. Сам частує її, годує та цілує. Подивилась я на їхнє життя та й сказала собі — тепер я спокійно і вмирати можу!
— Ну, а син же ваш як живе? Давно в нього були?
— Ех, кумо, не кажіть мені за сина! Була в них щось місяців три тому та сказала собі — ноги моєї там більше не буде! Бачити його, дурня, не можу! А невісточку бог послав — і згадувати гидко! Ви ж розумієте: не встигли одружитись, як вона, ледащо, зразу ж кинула роботу. Каже, чоловік повинен свою сім'ю сам забезпечити! А подивилась я на їхнє життя — та це ж сором і гріх: лежить вона цілісінький день в ліжку, а він дурень, схоплюється на зорі, біжить на базар, купує молоко, варить каву і подає їй просто в постіль. Вона посніда, послинить йому щоку та й далі книжку читає. Плюнула я спересердя та й поїхала геть. От уже не поталанило синові з жінкою, так не поталанило…

Помічник

— Ану скажи, Славику, ти допомагаєш своїй матері?
— Допомагаю.
— А як саме?
— Коли ми обідаємо, я завжди стараюсь з'їсти що небудь найсмачніше з її тарілки.

На якій вулиці?

На уроці історії учитель запитав учня:
– Скажіть, що зараз відбувається в Парижі?
– Той довго думав, а потім спитав:
– А на якій вулиці?

Не вміє

– Я в школу більше не піду…
– Чому? запитала бабуся.
– Тому, що там примушують писати і читати, а я не вмію, а розмовляти я вмію, так не дозволяють.

Загублений ножик

Малюк загубив подарований татком ножик. Пішли з батьком шукати. Шукали, шукали нема. Син і
каже:
– Давайте, тату, шукати он там, на галявині. Там гарно буде шукати, а то тут грязюка…

Куток

– Чи є у вашого сина куток для підготовки уроків?
– Аякже. Всі чотири кутки його, тільки він у жодному з них не сидить.

Дамо і вам

До одного чоловіка в хату зайшов сусідський хлопчик. Привітався, став коло столу і дивиться, як чоловік уплітає шмат свинини. Хлопчикові дуже захотілося м'яса, але просити не наважився. Постояв ще хвильку та й каже:
– Дядю, мій татко скоро буде колоти порося, ми і вам дамо м'яса вареного…

Виправдався

Хлопчик, побачивши, що в сусіда немає нікого у дворі, швидко скочив до нього в садок, виліз на рясну яблуню і почав одне за одним класти яблука за пазуху.
Сусіда вийшов надвір і, угледівши хлопчика на яблуні, ну кричати:
– Ти що там робиш?
А хлопчик йому:
– Та впало яблуко на землю, то я поліз його причепити.

Хоче перевірити

– Навіщо ти взяв із книжкової шафи «Трактат про виховання дітей»?
– Хочу, тату, перевірити, чи правильно мене виховуєте.

Потолочені гарбузи

– Мамо, а де я взявся?
– У гарбузах тато спіймав.
– А тато де взявся?
– Його бабуся теж у гарбузах спіймала.
– А тебе також у гарбузах спіймали?
– Та й мене там же.
– Ага. Значить, того ото в нас і гарбузи такі потолочені. А бабуся казала, що то коза.

Зрозумів

– Як тобі не соромно, синку, з брудними ногами лягати в ліжко. Мені ж потім буде важко випрати білизну.
– Не хвилюйся, мамо, я ліг у панчохах.

Знає свою натуру

– Скажи, Іванку, якби твоя мама поклала в льох півсотні яблук учора і сьогодні півсотні, скільки там їх буде?
– Дев'яносто, а може, й менше.
– Як це так?
– Бо за два дні я з'їв би десяток, а може, й більше.

Зрозуміла

Збираючи доньку в дитсадок, мати говорить: Швидше збирайся, а то я спізнюся, і мене виженуть зроботи.
– От добре! Тоді ти забиратимеш мене раніше додому.

Захворів

– У мене на роботі думають, що я захворів. А ти ж, синку, що скажеш у школі?
– Що від тебе заразився.

Не можна вірити

– От зараз піду до твого тата і скажу йому, що ти мене дражниш, каже дівчинка хлопчикові.
– Можеш іти, мій тато тобі не повірить, бо він завжди говорить, що жінкам не можна вірити.

Знає арифметику

Переглядаючи синів щоденник, батько нарікає:
– Четвертий день ти, ледацюго, приносиш по одиниці! Коли вже порадуєш мене п'ятіркою?
– Ще один день, тату, і буде п'ять.

Він думав

– Що ж це ти, Івасю, всі цукерки доїв, а про малу сестричку і не подумав!
– О ні, мамо! Я все думав про неї: боявся, щоб не прийшла, поки не з'їм…

Поїхали

Коли сім'я сіла обідати, за вікном майнула постать сусідки.
– Чорти її несуть! вилаялась мати. Скажіть, діти, що мене нема вдома. Я поїхала.
А сама сховалась під столом.
Ось і сусідка в хату.
– А матері нема дома, каже найменше. Вони поїхали під стіл.

Ображений

– Ну, розказуй, братику, хто тебе зобиджав, коли мене не було вдома?
– Михтодова Оксана і Дуньчин Василь.
– А де вони зараз?
– Та… Василь лежить у лікарні, а Оксана дома, до синяків примочки кладе.

Перевірив

– На тобі, синку, гроші, купи в магазині два кілограми яблук. Та скажи тьоті, щоб хороших зважила, бо це для гостей.
– А що, синку, чи добрих ти купив яблук? запитує мама синка, коли той повернувся.
– Добрих, мамо. Поганого немає жодного. Я кожне покуштував.

На прийомі

До лікаря зайшло двоє хлопчаків.
– Чого вам? питає лікар.
– Я проковтнув десять копійок, каже один.
– А ти чого, плачеш? питає лікар другого.
– Я плачу, бо то мої копійки.

А де інструкція?

Дрібні неполадки в домашніх машинах та приладах хазяїн лагодив сам. При цьому він завжди звертався до відповідної інструкції.
Одного разу, коли стомлений господар ніяк не міг забавити маленьку Іру, що аж зайшлася від плачу, незмінний його помічник у ремонтах чотирилітній Сергійко, бажаючи пособити батькові, спитав:
– Татуню, а де ж до неї інструкція?

Так, як і батько

Батько. Так… арифметика п'ять, поведінка два. Що тебе, шибенику, питали?
Син. Скільки п'ять разів по сім.
Батько. Ну, а ти що сказав?
Син. Тридцять п'ять. А вчителька знову питає, скільки сім разів по п'ять.
Батько. А що, воно хіба не один чорт?
Син. То ж і я так відповів…

А я де?

Мама показує доньці азбуку.
– А оце, Світланко, «я».
– А я де? запитала дівчинка.

Уторопав

Прибіг хлопчик додому і шепоче татові на вухо:
– У дядька вже горілку з маку гонять.
– Ти сам бачив?
– Ні. Я чув, як дядина говорила дядькові: «Ось я тобі зараз дам скуштувати макогона…»

Нема дома

Сусідка питає хлопчика:
– Івасю, мама дома?
– Мами немає.
– А татко?
– Теж сховався.

Зійшло й очі витріщило

Мати учинила тісто і поставила на печі, щоб підійшло. А маленькі котенята гралися на комині над макітрою. От одне плюх та й упало в тісто. А мати тим часом сина просить:
– Полізь, синку, на піч, подивись, чи зійшло тісто. Поліз син на піч, подививсь у макітру і, сплеснувши руками, кричить матері:
– Ой мамо, ідіть скоріше сюди тісто зійшло, уже й очі витріщило!

Помічники

– Мамо, а ми посуд мили!
– От, молодці. А ти, Наталочко? питає мати найменшу.
– А я розбитий збирала, вони мені не давали мити.

Де братик взявся?

– Тату, а звідки братик узявся?
– Мама у гаю впіймала.
– Хм… А як же вона його ловила, коли він ходити не вміє?

Запам'ятала

– Марійко, чому ти всі цукерки поїла сьогодні? Розсердилася мати, заглянувши у буфет. – Я ж просила тебе залишити ще й на завтра.
– Матусю, ти ж мене вчила не залишати на завтра те що можна зробити сьогодні.

Чому велика голова?

– Діти, хто скаже, чому в лева така велика голова?
– Щоб не виліз із клітки.

Фасон

Іде мати з дітьми до знайомих у гості і каже їм:
– Діточки, коли вам дадуть щось їсти, то не з'їдайте всього, а залишайте трохи для фасону.
Повертаються вони додому, а один син і каже:
– Мамо, а Сашко і фасон з'їв…

Наклеп

– Васильку! Ану ходино сюди! зве батько малолітнього сина. Он дядько прийшов і скаржиться. Що ти в нього яблука зірвав.
– Неправду дядько каже, виправдовується Василько. Я яблук не рвав, я їх раніш обтрусив, а потім на землі визбирав.
– Так чого ж ти, негіднику, наклеп на дитину зводиш?! сердито сказав батько до дядька і пішов з сином до хати.

Відповів

– Скажи, Іванку, запитав учитель в учня, чи довго живуть миші?
– А це залежить від кота.

Скільки років?

– Миколо, а скільки тобі років?
– Три. А тобі?
– Не знаю…
– А ти Сіркової баби Ганни боїшся?
– Боюсь…
– Значить, два з половиною.

Виправдався

– Та він і цього року в тому ж класі сидить.
– Неправда, торік я був у третьому «А», а цього року в третьому «Б».

Вдалий приклад

Учитель. Ну, діти, хто наведе ще один приклад криволінійного руху?
Учень. Коли дядько Степан п'яний вулицею іде.

Дотримує слова

Батько до сина:
– Ти запевняв мене, що будеш вчитися тільки на четвірки.
– Так, тату. За перше півріччя я з кожного предмета маю по півчетвірки, а за друге півріччя ще буде по півчетвірки, от і дотримаю свого слова.

Дайте карбованець

Продавець питає покупця, якому треба дати здачу:
– Чи буде у вас десять копійок, то я вам карбованця дам?
– Нема в мене дрібних грошей, відповідає той.
Хлопчик, що стояв біля прилавка, дістав з своєї кишені десять копійок, простягнув руку, та й каже продавцеві:
– Дядю! В мене є десять копійок, то дайте мені карбованця.

Знайшов вихід

– Запам'ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий!..
– Тоді я принесу одиницю.

Дбайливий татусь

– Ваш син погано вчиться, сказав учитель, прийшовши до батьків.
– А в якому він класі? спитав батько.

Чому руки брудні

– Чому це у тебе такі руки брудні? спитала мати.
– Бо я ними тільки що мив обличчя, відповів син.

На уроці арифметики

Вчитель. Василю, скільки буде, якщо розділити вісім пополам?
Учень. Якщо ділити впоперек, то буде два нулі, а якщо поздовж дві трійки.

Учитель питає учня:
– Скільки буде три та п'ять?
– Не знаю…
– Ну, от як я візьму і покладу тобі в кишеню три копійки і п'ять, скільки буде?
– Нічого не буде…
– Та чого ж не буде?
– А того не буде, що в мене у кишені дірка…

Вузлик на хустині

Зайшов хлопчик на пошту та й стоїть біля бар'єра, тримаючи у руці хустину з зав'язаним вузликом.
– Що тобі, хлопчику? запитав його працівник пошти.
– Мене мама послала, щоб я укинув листа в поштову скриньку, а щоб я не забув, вона мені зав'язала на хустині вузлик.
– Ну, і ти не забув?
– Та ні, я не забув, а мама забула дати мені листа.

Неправда

– Нашому вчителеві не можна вірити.
– А то чому?
– Вчора він говорив, що п'ять і п'ять десять. А вже сьогодні твердив, що сім і три десять.

Чорт приніс

Дивиться Петрик у вікно, аж іде бабуся. Він до татка:
– Тату, подивися, хто йде!
Батько глянув у вікно і спересердя плюнув:
– Уже чорт бабу несе.
Зайшла бабуся до хати, а Петрик до неї:.
– Бабусю, ви самі прийшли чи вас чорт приніс?
– Сама, дитинко.
– А чого ж тато каже: «Уже чорт бабу несе».

Пересадка серця

Семирічний Василько каже матері:
– Мамо, а нашій Марусині робитимуть пересадку серця.
– Що ти мелеш?
– Слово честі, мамо! Я сам чув, як учора ввечері сусідський Івась їй наспівував: «Візьми моє серце, дай мені своє…»

Зрозумів

– Піди, синку, до м'ясника та подивись, чи в нього свинячі ноги.
Пішов хлопчик до магазину, подивився, покрутився, прибіг додому та й каже:
– Мамо, я був у м'ясника, але не бачив, які в нього ноги, бо він був у чоботях.

Переплутав

– Піди, синку, в аптеку, наказує мати хлопчикові, купи мені за двадцять копійок гліцерину. Та дивись, будь чемний, як зайдеш, зачини за собою двері й скажи: «Добрий день, дядю аптекар, дайте мені на двадцять копійок гліцерину, бо у моєї мами вавки в носі»… Пам'ятатимеш?
– Угу, каже малий.
Прийшов він в аптеку і хотів повернутись, щоб зачинити за собою двері, а вони його як луснуть по п'ятах, бо в дверях була пружина. Відскочив малий і так зачепився за витирачку, що аж носом підлоги дістав. Зірвався та й випалив одним духом:
– Добрий день, дядю гліцерин, дайте мені на двадцять копійок вавок, бо моя мама має аптекаря в носі.

Як зшивали?

Дід розповідав онукові про якусь смішну пригоду:
– Там таке творилося-а!.. Ми сміялись, аж животи лопалися…
– А як вас потім зшивали? запитав онук.

Виправдався

– Ой лишенько, де ж тебе, шибенику, чорти носять, дивись, що ти з сорочки і штанів зробив?! Напевне, знов у яблука до сусіди заліз? сварить мати синка.
Хлопчина дивиться спідлоба і, затуляючи роздерті штани, виправдовується:
– Та ні, я до баби Марії в грушки заліз.

Як тебе звати

– Як тебе звати, хлопчику?
– А так, як мого татка.
– А татка ж як?
– Та так, як мене.
– Ну то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
– О, мене їсти не треба кликати, я завжди першим! приходжу.

Вміє рахувати

Під час відвідин свого хрещеника один чоловік запитав, чи вміє той рахувати.
– Вмію. Ось послухайте: один, два, три, чотири п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, валет, дама, король, туз.

Добре катався

– Ти де був?
– На лижах катався.
– І скільки разів упав?
– Три рази.
– А з гори скільки разів з'їхав?
– То ж кажу, тричі…

Вибачився

– І не соромно тобі, синку, брата називати дурнем? Ти б його пошкодував, перепросив.
Хлопчина слухняно підійшов до братика і каже:
– Вибач, я дуже шкодую, що ти дурень.

Економія

Після закінчення навчального року другокласник прибіг додому і радісно закричав:
– Тату, мамо, я зробив для вас економію!
– Яку економію?
– Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
– Чому?
– Я залишився ще на рік у другому класі.

Додумався

Малому Василькові дорослі заважали гратися в кімнаті. Щоб позбутися цього лиха, Василько причепив до дверей вивіску такого змісту: «Старшим восьми років вхід суворо заборонено».

Чи тато вдома

Коло будинку сидить маленький хлопчик. До нього підходить незнайомий чоловік і питає:
– Батько вдома?
– Так.
Чоловік дзвонить, але ніхто з будинку не виходить. Тоді він знову звертається до хлопчика:
– Ти кажеш, що батько вдома, але чому ж ніхто не відчиняє двері?
– Не знаю, ми не тут живемо.

Чому вода в морі солона?

Учитель. Скажи, Василю, чому вода в морі солона?
Учень. А тому, що там оселедці плавають.

– Чи зрозуміли ви мене? запитав учитель в кінці-уроку.
– Зрозуміли!
– То хто наведе приклад з префіксом пре?
– Поїзд пре, відповів один з учнів.

Хліб не вдався

– Цього разу нашій мамі хліб не вдався, сказав батькові хлопчик.
– З чого ти взяв? здивувався батько.
– Бо вуйко перед чаркою довго принюхувались до нього. Потім, випивши горілки, знову понюхали, а коли відкусили шматок, то аж скривилися.

Лист

Сидить мала Галинка коло столу й пише.
– Що ти робиш, доню? питає мати.
– Пишу листа Марійці.
– Але ж ти писати ще не вмієш.
– Дарма. Адже Марійка ще не вміє читати.

Попрощалася

Мати. Ну, доню, попрощайся з тіткою. Що треба говорити, як тітка від'їжджає?
Оленка. Нарешті!

Хто ловить миші

– Таню! Ваш кіт ловить миші?
– Татко ловить.
– А що ж він робить з мишами?
– Кота годує.

Сховався

– Петю, чому стоїш під дощем, ти ж увесь промок?!
– Та це я ховаюсь від матері, бо вона хоче мене купати!

Догодив

Дядько випив чарку, крякнув та й каже:
– От я зараз поїв би чого-небудь гострого…
Трирічний племінник побіг на кухню, приніс ножа і подає дядькові:
– Їжте, дядьку, він гострий, тато тільки точили.

Синок-дипломат

Пекла мати пиріжки до свята. А синок підійшов, подивився на материну роботу та й каже:
– А чого це ви, мамо, зі мною не розмовляєте?
– Та що ж я тобі, сину, буду говорити?
– А ви б сказали: «На тобі, сину, пиріжок».

Ввічливий Гриць

– Грицю, чому ти не дав сісти дідусеві, який стояв біля тебе?
– Бо він ще не на пенсії.
– А звідки ти знаєш?
– Та то ж наш сусід.

Звідки береться роса

– Хто відповість мені, звідки береться на землі роса? питає вчитель.
Клас мовчить. Аж ось підводиться один і каже:
– Земля крутиться довкола своєї осі з такою швидкістю, що пітніє…

Непричесаний

– Чому ти, Іванку, приходиш до школи непричесаний?
– Бо не маю гребінця.
– А не можеш причесатися батьковим?
– Ні.
– Чому?
– Бо тато лисі.

Хворий будинок

Йдучи з мамою вулицею, дівчинка побачила на одному з будинків термометр і запитала:
– Мамо, а що це таке?
– Термометр.
– Виходить, будинок теж хворіє?

Розсердився

Хлопчина розсердився на маму за те, що вона не взяла його з собою до міста. Коли мати повернулася, хлопчик прийшов до батька й каже:
– Тату, твоя жінка уже прийшла з міста…

Руки довші

– Не тягнися через увесь стіл. Хіба немає в тебе язика?
– Є і язик, але ж руки довші…

Кмітливий онук

– Бабусю, почитай мені газету, просить хлопчик. Як же я тобі, рідненький, читатиму, коли я вже літер не бачу?
– То давай я на літери буду дивитись, а ти читай.

Чи говорив би ти

– Слухай, Миколко, чому риби німі?
– І який же ти безголовий! Ану, спробуй заговорити під водою.

Загальний зошит

Дівчинка-першокласниця старанно щось виводила в зошиті. Брат побачив і кинувся до неї:
– Ой, що ж ти наробила в моєму зошиті?
– А хіба це твій? ,
– Ну, а чий же?
– А я думала… я думала… Там написано, що то «Загальний зошит», то це і твій, і мій.

Відповів

– Тату, а сьогодні вчитель дав запитання всьому класу, і ніхто, крім мене, не відповів.
– А що вчитель питав?
– Та вчитель питав, хто розбив вікно.
– Ну, а ти що сказав?
– Ну… сказав, що вікно розбив я.

Підрахував

– Дивись, Миколо, на столі сидять чотири мухи. Як я одну із них уб'ю, то скільки зостанеться?
– Одна, тільки вбита.

Пожалів

Батько, повернувшись з риболовлі, приніс живу щуку. Щука часто і широко роззявляла рота.
– Мамо! попросив синок. Поклади щуку спати бо вона уже позіхає.

Старий гриб

Івась. Вуйку, чи ви родилися в лісі?
Вуйко. А чому ти про це питаєш?
Івась. Бо татко, коли вас побачить, то каже: «Вже знову той старий гриб лізе».

Дивна вчителька

– Івасю, розкажи, як ти вчишся, і про вчительку.
– Та вчуся, як і всі, а вчителька якась дивна. Всю таблицю множення питає в учнів. Так якби вона сама не могла її вивчити.

Виправдався

Хлопчик повернувся із школи додому. Глянула мати, а нова його шапка подерта і в грязюці вся.
– Це що?
– Та це хлопці…
– Що хлопці?
– Скинули з мене шапку і почали у футбола грати.
– А ти ж де був?
– На воротях стояв.

Поважна причина

– Чого плачеш, Ромку?
– Бо Оля вбила муху!
– То ти плачеш за мушкою?
– Ні, але Оля вбила муху на моїй шиї.

Як батько сина вчив

Вирішив батько навчити сина лічити. Посадив його коло себе і наказав уважно слухати. Потім тоненько бекнув раз, вдруге грубіше, а втрете зовсім басом. А потім і питає:
– Скільки тут баранів бекало?
– Один!..

Потішив

Дядько. Як швидко випадає волосся. Скоро не буде жодної волосини на голові!..
Івась. То не шкодить, дядьку!
Дядько. А то чому?
Івась. Бо тато казали, що у вас нема жодної чесної волосини на голові.

Сам тягне

– Петрусю, не тягни кота за хвіст!
– Я не тягну… Я тільки держу його, а він самі тягне.

Миколка на селі

Миколка приїхав з міста у село до бабусі. Набігавшись, прийшов додому і каже:
– А я бачив, як дядько коня складав…
Бабуся тільки посміхнулася: – не говори дурниць.
– Слово честі, бачив… Як не вірите, то підіть подивіться, він зараз ногу прибиває…

Довідався!

Якось один батечко звернув увагу на те, що син його став майже дорослим, а він і разу не поцікавився, як же хлопець вчиться.
– Ану, Юрку, покажи твого щоденника, зажадав татусь.
Син нехотя простягнув щоденника батькові. Там по всіх дисциплінах стояли двійки і лише по співах одна п'ятірка.
– І цей йолоп ще співає! гнівно вигукнув батько, дивлячись на похнюпленого хлопця.

По-братськи

Дає батько старшому синові кульок з цукерками і говорить.
– Поділися з Павликом по-братськи.
– Як це по-братськи?
– А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
– О ні! Ти краще віддай йому кульок, хай він поділиться зі мною по-братськи.

Комісія

Вихователька сказала дітям, що гри не буде, бо прийшла комісія.
Трилітній хлопчик підійшов до одного і членів комісії і спитав:
– Тьотю комісія, а коли ви підете?..

Обсуждение

Ваш комментарий:
   __  ___   ___    ____
  /  |/  /  / _ |  / __/
 / /|_/ /  / __ | / _/  
/_/  /_/  /_/ |_|/___/
 

Инструменты страницы