Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Содержание

Ні в тин, ні в ворота

Розумний син

Повернувся парубок з гуляння пізно додому, засвітив свічку, сів біля столу та й задумався. Так він сидів, аж доки догоріла свічка. Мати побачила це і засвітила ще одну свічку - може-таки син щось добре надумає. Уже й розвиднілось, а він усе сидить та й думає.
- Про що ж ти, синку, думав цілісіньку ніч? - питає мати.
- А де будуть наші горобці ховатися, якщо клуня загориться? - відповів син.

Зрозумів

Пізно ввечері батько з сином поїхали в поле волами по снопи. Наклали повнісінький віз.
- Ну, сину, - каже батько, дивлячись на зоряне небо, - хай воли пасуться, а як віз перекинеться, збуди мене: будемо їхати додому. - Та й ліг під копою спати.
Через деякий час віл підійшов до воза з снопами, чухався, чухався та й перекинув його. А син побачив це та мерщій до батька:
- Тату, - гукає, - поїхали, вже віз перекинувся.

Заїхали на небо

Їхали з Криму на одному возі Дмитро з Іваном. Повен віз солі везли. Вечоріло. Їхали повагом, не поспішаючи, і, заколисані повільною їздою, задрімали. А сонечко котилося-котилося на захід та й геть заховалося за обрієм.
Настала тепла серпнева ніч. Висипали на небі зіроньки, зійшов повновидний місяць і залив все навкруги м'яким сріблястий сяйвом. Чумаки поснули вже, а волики йдуть собі і йдуть. Трапилася їм по дорозі річечка широка, але не глибока, а через річечку - місток. Вузенький, лише один віз проїде. Воли зійшли на місток та й стали.
Прокинувся Дмитро, схопився, лупнув очима і нічого спросоння не розбере: на небі зірки світяться, місяць усміхається; глянув униз - бож-же мій!
Унизу такі самі зірки, місяць, ще й жаби кумкають. Дмитро товариша штовх під бік:
- Іване! Іване! А вставай-но, подивись, де ми!
Прокинувся Іван, глянув - лишенько моє!
- Та, їй-бо, Дмитре, це ж ми на небо заїхали!

Слухняний син

Послав батько сина воза помазати, та через деякий час і запитує:
- Чи швидко кінчиш?
- Та вже, тату. Стоїть чорненький, мов галочка. одні голоблі залишилось помазати.

Як син косу ховав

Одного разу батько з сином косили жито. Надвечір, коли вже треба було повертатись додому, батько й каже синові:
- Біжи та посеред ниви сховай косу, щоб не возитися з нею.
Син узяв косу та й побіг. Біжить та й кричить на все поле:
- Тату! Тату! Тут косу класти?
А батько ні слова, тільки махає руками, показує: мовляв, клади там, бісів син… Чого кричиш? Бачиш люди дивляться.
Поклав син косу та й повернувся. Батько як шмагоне сина батогом:
- А як ховають що-небудь, то хіба кричать?
На другий день батько з сином знову поїхали на поле. Батько й каже:
- Біжи синку, та візьми ту косу, що ти вчора сховав.
Побіг син. Шукав, шукав, перебіг ниву вздовж і впоперек, а коси немає. А батько кричить синові:
- Що ти там так довго шпотраєшся? Неси скоріш!
Прибіг син та й шепоче татові на вухо:
- Тату! Тату! Коси нема вкрали! Я ще з серед ниви хотів кричати, та боявся, що як голосно скажу, то знов будете бити.

Силач

Батько з сином збирають сіно. Батько на гарбі, син долі. Стоячи на копиці, син з великим зусиллям вириває вилами з-під ніг лише невеличкі жмутки сіна. Держак в його руках гнеться підковою. Раптом - трісь!..
- Тату!
- А що там таке? - обізвався старий зверху.
- Дивіться, - вигукнув син, витираючи піт, - дивіться, тату, який я сильний… - додав він, показуючи поламаного держака.
- Ні, сину, - відповів батько, - ти не сильний, а дурний.

Відьма

Йшов парубок уночі вулицею, аж чує - за ним щось біжить. Пройшов одну вулицю - біжить, пройшов другу - біжить, пройшов третю - біжить. Ну, думає, відьма. Зайшов за ріг вулиці, і тільки вона наблизилась, він кілком її як уперіщить. Відьма повернулася й хода.
Розповів хлопець батькові, коли прийшов додому, як відьму частував, і ліг спати. А на ранок сполоханий батько будить його:
- Вставай, будемо дорізувати нашу свиню, бо їй хтось так розбив рило, що вона не виживе.

Чече

Селянин віз на базар продавати лантух проса. З собою він узяв хлопчика. Дорогою лантух прорвався, і просо почало висипатися. Хлопчик побачив і почав кричати:
- Чече, тату, чече! (Тече, мовляв, просо…)
Бричку трясе, і від того голосок у хлопчика, як у козеняти, дрижить. Батько думає, що синок співає, та все приказує:
- Співай, синку, співай! А я просо продам, тобі гостинчика куплю.
А хлопчик знову:
- Чече, тату, чече!..
А батько знову:
- Співай, співай…
Доїхали до базару, а в лантусі одне повітря залишилось…

Доторгувались

Поїхали батько з сином на ярмарок пшоно продавати. От син і каже батькові:
- Ви, тату, будете торгувати, а я здачі давати…
Пройшло трохи часу, син і кричить батькові:
- Годі, тату, торгувать!..
- Чому? - питає батько.
- Та вже немає чим здачі давать!…

Оце картуз!

- Гарний у тебе картуз, Іване, - похвалила сусідка якось пастушка, що пас її корову. - Де купували?
- А це наші тато, - скоромовкою випалив пастушок, - їздили на базар продавати кури. Продали кури і купили бички. Тоді продали бички і купили картуз.

Як чоловік корову купував

В одного чоловіка була дуже стара корова. От якось жінка йому каже:
- Пожени її, чоловіче, на ярмарок, продай, а ми купимо собі молодшу.
Послухав чоловік жінку, погнав корову в сусіднє село на ярмарок за п'ятдесят карбованців.
А через тиждень пішов уже в інше село на ярмарок, купив корову, пригонить додому, а жінка придивилася до його покупки та й каже:
- Чоловіче, це ж та сама корова, що ти продав тієї неділі!..
- Та не може бути: ця на п'ять карбованців дорожча за ту…

На ярмарку

Один селянин пригнав до Одеси продавати волів. Поки він на ярмарку гав ловив, його волів злодії вкрали. Селянин зайшов до корчми і з горя перехилив чарчину.
До корчми зайшли ще два мужики. їм офіціант подав якусь юшку. Один з них покуштував її і каже:
— Це така юшка, що в ній всю Одесу видно.
— А моїх волів там не видно?— кинувся до них перший селянин.

Де ж гроші?

Їдуть чоловік та жінка з ярмарку. Раптом — тпру! Кінь став, а чоловік і питає:
— Жінко, а ти яйця продала?
— Продала.
— А за скільки?
- За копу.
— А коноплі?
— За дві копи.
— А де ж гроші?
— Як де? Віддала копу за сіль, копу на сіль, а за копу солі купила.
— А-а-а, як так, то добре,— сказав чоловік, і поїхали собі далі.

Не до солі

Послав батько сина купити солі, той, повертаючись, по дорозі зайшов на гулянку та як ушкварить гопака, аж сіль із торби сиплеться, а музики, граючи, приказують :
Ой парубче, сіль сиплеться, ой парубче, сіль сиплеться.
А той, гасаючи, промовляє:
Тепер мені не до солі, коли грають на басолі.

Добре торгувалось

— Чого це ти такий сумний?
— Каструлями торгував…
— А зараз куди йдеш?
— Іду з родичами прощатись: завтра буду праски продавати.

Ото базар був!

— Який базар був?— поцікавилася кума.
— Чудо — не базар! Раз була, а двічі били.

Кмітливий чоловік

Кмітливий чоловік їхав чоловік у поле орати.
— Ось візьми хліб, сіль та крашанки і там пообідаєш,— мовила жінка.
Поорав чоловік до обідньої пори, поїв хліб з сіллю та й поїхав додому, а крашанки назад привіз.
— Чому ж ти крашанки не поїв?— спитала дружина.
— Так там же стола не було, то об віщо я мав би їх розбити?

Ретельний учень

Коваль вчить свого учня, як кувати підкови:
— Спочатку вклади її у вогонь, щоб розжарилась. Як уже буде червона, поклади на ковадло, а коли я кивну головою, вдар по ній молотом.
Хлопець уважно вислухав майстра, все зробив, як йому було сказано.
Хлопець уважно вислухав майстра, все зробів, як йому було сказано.
По тій науці майстер лежав тиждень без пам'яті, а потім ще тиждень ходив з зав'язаною головою.

Слухняна грубка

Похвалився Іван Петрові, що він може мурувати грубки. Ото й найняв Петро Івана, хоч той до цього ніколи не робив такого. За півдня грубка була готова. Глянув Іван на свою роботу, а грубка хилиться, от-от впаде. Став він, підпер її спиною і каже:
— Петре, плати мені за роботу.
— У мене нема грошей зараз, я пізніше віддам.
— Плати скоріше, а то заберу свою роботу.
— Та я потім заплачу…
— Ні, плати, а як не хочеш, то… Грубка, за мною! З цими словами він кинувся до дверей, а грубка тільки бабах додолу!

Спритний пічник

Пічник, складаючи піч, примовляє до кожної цеглини:
— Як тут і була!
А коли прийшов другого дня, тільки ахнув:
— Іч, як і не було! Піч розвалилася.

Як селянин купував годинника

Заходить один селянин до магазину, де продавалися різні годинники. Йому сподобався великий годинник — ходики. От селянин і питає:
— Пане прикажчику, а скільки коштує отой годинник?
— Один карбованець.
— А дешевше не буде?
— Ні, не буде.
— Тоді я піду.
Селянин рушив до дверей, але тут йому впав у вічі невеличкий золотий годинник, що лежав під склом. Довго дивився на нього селянин, а потім махнув рукою і рішуче промовив:
— Ну, гаразд. Прикиньте, пане прикажчику, ще оцей маленький годинник до того великого, і я заберу все за карбованець. Хай маленьким Ванько грається.

Бідні бички

Поїхав селянин у поле бичками. А тут дощ як уперіщить. Довелося вертатися назад. У яру перед селом дорогу перетяла велика калюжа. Загруз у ній віз по самі колодки.
Селянин розпріг бичків, вигнав на сухе, а сам узявся за дишло, понатужився та й витяг воза з калюжі. Потім сів, витер лоба, важко зітхнув та й каже:
— Бідні бички, як же їм було витягти того воза, коли я його сам ледве витяг.

Гнат на весіллі

Покликали чоловіка на весілля. Прийшов він раненько, зайняв хороше місце за столом і чекає. Ввійшов сват і просить його:
— Посунься, Гнате, тут сядуть молоді. Посунувся. Підходить сваха:
— Посунься, Гнате, тут сяде хрещений батько. Посунувся.
— Посунься, Гнате, бо ніде сісти боярам…
— Посунься, Гнате, бо ніде сісти дружкам… Опинився Гнат з самого краєчку. Входить куховарка та йому відро в руки:
— Гнате, ви ось тут крайній — збігайте води принесіть…

Бились за кожух

Якось уночі під хатою одного чоловіка зчинилася бійка. Піднявся чоловік та й каже до жінки:
— Піду подивлюсь, що за шум. Натяг він кожух і вийшов з хати.
Коли він вийшов, то ті, що бились, здерли з нього кожух і втекли. Постояв чоловік, змерз та й повертається до хати.
— Та нічого. Якісь розбишаки бились за наш кожух, бо тільки з мене його здерли, то й битися перестали.

Гість з міста

— Скільки років має ця телиця, дядьку?
— Два роки.
— А по чому ви пізнаєте?
— По рогах…
— Ах, і справді… Я й не помітив, що вона має два роги.

Задумався

— Чому це ти вже півгодини стоїш перед кліткою зебри?— запитав Івана його знайомий в зоопарку.
Іван глибокодумно подивився на нього і відповів:
— Бачиш, ця зебра чорна з білими пасами, от я і задумався, чи бувають білі зебри з чорними пасами.

Вийшов глузд

В одного багатого дядька був придуркуватий син. А багач дуже хотів, щоб його дурень став розумним паничем. Зустрів він одного разу сільського вчителя та й питає:
— Скажіть, пане вчителю, якщо довго вчити мого хлопця, то з нього ще вийде глузд?
— Учити його не треба,— відповів учитель,— бо з нього й так давно вже весь глузд вийшов.

Жінка винна

Одного разу їде дядько до млина. Зустрічні люди йому й говорять:
— Он у вас, Дядьку, мішок розв'язався!
— Та це бісова жінка так зав'язувала. Я його вже тричі перев'язував, а він усе розв'язується.

Звідки взялось тринадцяте?

Жили собі чоловік і жінка. Вирішили вони навесні посадити картоплю. Купили дванадцять відер картоплі, скопали ділянку і засадили її.
Настала осінь. Пішов чоловік збирати урожай. Викопав усю картоплю, а тоді став і чухає потилицю.
— Що ти думаєш?— запитує жінка.
— Нічого не розумію,— відповів чоловік.— Ми садили дванадцять відер картоплі, а я зібрав аж тринадцять. Звідки взялось тринадцяте?

Немає двох клепок

Чоловік все дорікає, що жінка без клепки. Як чоловіка не було дома,— бачить жінка, що селом їдуть люди і везуть лозину. Жінка зупинила тих людей і питає:
— Ви, люди добрі, часом не бондарі?
— Бондарі, а нащо тобі?
— Чоловік мій каже, що в мене нема клепки, то, може б, ви мені вставили.
Чоловіки переморгнулися, й один каже:
— Я бачу, що в тебе двох немає.
— Ну то що — вставте дві, а я вам заплачу. Чоловіки до шиї приклали дві дощечки й дали щось
таке, наче обручик.
Жінка дала їм шріт сала, пшона й паляницю.
Приїхав чоловік з поля, глянув на жінку й каже:
— Що це ти якусь дійницю на голову наділа?
— Еге, ти казав, що я без клепки, а в мене двох не було. То оце бондарі проїжджали селом, я попросила, і вони мені вставили. Я їм дала за це шріт сала, пшона, паляницю. Вже не скажеш, що я без клепки.

Не встерегли

Після грози до зоотехніка підбігає підпасич:
— Дядьку Опанасе, біда, блискавка бугая вбила!
— Отуди к лихій годині! А де ж чередники були?! — вигукнув зоотехнік.

Теорія і практика

Майстер (учневі). Ти добре знаєш, як правильно підключати в живильну сітку амперметр? Не спалиш його?
Учень. Та я теоретично знаю, а практично… вже спалив!

Поки бензин скінчиться

Купив чоловік мотоцикла і вирішив покататися у дворі. Завів мотоцикла і почав їздити кругом хати. Наїздився, пора й зупинятися. Натиснув туди, натиснув сюди, а мотоцикл не стає. Кричить він тоді своїй жінці:
— Килино, бери граблі та стягни мене. Жінка тільки рукою махнула:
— Кружляй, поки бензин скінчиться.

Доктор

— Алло! Це бюро добрих послуг? Пришліть, будь ласка, електрика, у мене в квартирі перегоріли пробки. Адреса? Вулиця Зелена, будинок шість, доктор технічних наук Реостатов.

Швидко вгадав

— Куме, вгадай, скільки поросят привела моя льоха, то тринадцяте буде твоє.
— Тринадцять,— не довго думаючи, відповів кум.
— Ну й розумний же ти, бач, як швидко вгадав!..— здивовано вигукнув кум.

Уважний

Один педантичний чоловік переглядав книгу.
- На сьомій сторінці дірка!- вигукнув він, а потім перегорнув її.
- І на восьмій теж!..

Порозумілися

Засперечалися якось два розумники, кого називають дурнем.
— Дурень — це такий чоловік, що не вміє висловити свою думку так, щоб його зрозумів інший. Ви мене розумієте?— спитав перший.
— Ні.

По секрету

— Здоров, куме!
— Та здоров, здоров!
— Ну, як там ваш син, уже вивчився?
— Та ну його!.. Скажу вам по секрету, куме, що легше купити готового вченого, ніж вивчити такого, як він.

Ще наб'ють

Спить хлопець, а йому сниться, що якісь парубки хочуть його побити. Від страху він прокинувся, а згодом, трохи отямившись, заснув. І, як на гріх, знову почали снитись ті ж самі парубки, що, як і перше, нахваляються його бити.
Нарешті хлопець не витримав і прокинувся. Спросоння сказав:
— Досить, мабуть, спати, бо ще поб'ють.
І почав одягатися.

Чи є слух?

Сусід просить скрипаля:
— Навчи мого сина грати на скрипці.
— А в нього слух є?
— Та як гукаю, то чує.

Добрий осел

— Чуєте, Іване, у вас такі довгі вуха!
— Правду кажете! З моїх вух та із вашої голови був би добрий осел.

Має нюх

— Ти бачив? Кінь хотів вкусити мене за голову.
— Має нюх, почув полову.

Здогадливий

— Хлопці, що там за ґвалт?
— Та дурнів б'ють.
— Ой, треба тікати.

Хай не знають люди

Один чоловік дуже любив виступати з трибуни. От одного разу, коли він збирався йти на збори, до нього звернувся його старенький батько:
— Не лізь ти, сину, на ті трибуни, хай хоч люди не знають, який ти дурний.

Купила

— Глянь, чоловіче, якого гусака в хлопчиків купила за два карбованці, та чогось кукурудзи не їсть.
— Цей гусак, жінко, тільки жаб їсть! — сказав чоловік, дивлячись на чорногуза.

Добра отрута

Аптекар. Ну як, хороша отрута для мишей, яку я вам дав?
Відвідувач. Дуже добра!.. Миші так поправилися од неї, що не могли влізти в нору, і їх кіт половив.

Вередливий іменинник

Зайшов один чоловік у гастроном і почав вибирати торт.
— Дайте мені такий торт,— каже він до продавця,— щоб на ньому було багато різних квітів — троянди, конвалії, волошки, і щоб не малий був і не великий.
От і почала йому продавщиця вибирати. Який не покаже, чоловік усе крутить головою: і цей не такий, і той не такий.
Вибирав-вибирав, аж поки люди в черзі почали ремствувати і продавщиця розсердилась:
— То який же ви хочете, не розумію!?
— Ну, хоч би такий, як у вітрині. Бере продавщиця торта з вітрини.
— Ні, цей теж неважний. Можливо, у вас є такий, щоб на ньому було написано «З днем народження»?
— Звичайно, є, чому ж ви відразу не казали? Нарешті чоловік погодився брати, заплатив гроші
і каже:
— Зав'язувати не треба: я буду їсти тут.

Вивчився

На курсах екзаменувалися перші в селі трактористи. От викладач і запитує одного з них:
— Ну що, тепер знаєш, як працює трактор і скільки в нього кінських сил?
— Та знаю,— відповідає той. - Тільки от ніяк второпаю, як у нього тих коней запрягають.

Плутанина

В автобус увійшов літній чоловік. Оглянувся і сказав:
— Подивіться на цю чорняву з довгим волоссям і в штанях! Можна подумати, що то хлопець!
— Безумовно,— відповів сердито якийсь суб'єкт, підстрижений під польку,— це мій син. Що тут смішного?
— Ах, пробачте,— сказав чоловік.— Я не знав, що ви його батько!
— Нічого подібного, я його мати!..

Подякував

Косив Іван траву. Коса неклепана, така тупа, що доводилося на одному місці по два-три рази черкати і ще трава лишалася. Побачив один дядько, що Іван так мучиться, взяв поклепав йому косу і пішов собі далі. Іван косить та любується, бо ж коса — аж свище! Так захопився, що не зоглядівсь, як врізався в пень і увірвав косу. Витяг Іван пенька з косою та й побіг доганяти дядька. Догнав і каже:
— Платіть мені за косу, бо я через вас її зламав! Якби ви коси не поклепали, то я до того пеньочка не докосив би.

Поквапливий пасажир

Підбігає до залізничної каси захеканий чоловік і говорить:
— Дайте квитка.
— Куди вам?— запитує касир.
— Та яке ваше діло куди? Ви давайте швидше, а то поїзд відходить!..

Устаньте!

— Як би ви назвали чоловіка, який сів на вашого капелюха?
— Дурнем!
— Тоді, дуже прошу вас, устаньте!

Як церкву побілили

З далекого села в містечко приїхали два ледарі шукати щастя. Ідуть вони і хвастаються, як то багато знають. Аж відкіля не візьмись перед ними височенна біла церква. От перший і питає:
— А як її побілили?
— Гм, як. Повалили, побілили, а потім підняли та й поставили, он і вірьовку ще не відчепили, теліпається.

Який їхав

Оре в полі ледар, на сонце поглядає, огріх за огріхом робить. Прийшов агроном, подивився — аж за голову взявся.
— Не годиться така робота,— каже.— Глянь, всі орють так, як треба, а в тебе що…
— Бо у всіх і плуги хороші, а в мене який — одне колесо більше, друге менше.
Подивився агроном. Справді, колеса неоднакові. Та й відправив ледаря додому.

«Вчений» лісник

Старий лісник, що виходив на пенсію, показував своєму наступникові, молодому фахівцеві, його господарство. Зайшла мова про самовільну порубку лісу.
— Тихше,— урвав розмову молодий лісник,-»-хтось ліс рубає.
Прислухалися. «Тук-тук-тук!» — чулося в лісі.
— Та це ж дятел,— засміявся старий лісник.
— Ну то й що?— образився молодий.— А як і Дятел, то хіба в нього не можна сокиру відібрати?..

Базарний рибалка

— Куме, поїхали рибу ловити.
— Так сьогодні ж не базарний день, чим же я перед жінкою звітуватиму?

Виправдався

Просить один чоловік бондаря:
— Чи не могли б ви, куме, зробити мені бочку на огірки?
— На огірки можу.
Через деякий час приходить той чоловік до бондаря і скаржиться:
— Ой куме, що ж ви наробили — весь розсіл з бочки витік.
А той йому:
— А я тут при чому? Ви ж просили зробити бочку на огірки, а налили ще й розсолу…

Встиг

Вихідного дня у лісі над річкою батько з сином варили кашу.
Пішов батько назбирати дров, щоб доварити кашу, та й гукає:
— Дивись, сину, не перекинь каші!.. Син у відповідь:
— А хіба ще одна є?..

Годинник для розумних

Літній чоловік звернувся до хлопця: — Скажіть, будь ласка, котра година? Нічого не говорячи, хлопець показав йому свого годинника. Чоловік подивився на циферблат та й каже: - Ні, я тут нічого не розумію.
— Так це ж годинник тільки для розумних,— відповів хлопець.
— Для розумних?— здивувався чоловік.— Тоді я не розумію, як він міг до вас потрапити.

Доброго здоров'я!

У хату одинокої баби провели радіо. Ранком воно вперше заговорило:
— Доброго ранку!
Баба схопилась з постелі:
— Доброго здоров'я! Куди це ви так рано?..

Економний мисливець

— Який з тебе мисливець, коли ти полюєш без собаки?..
— А то, бач, економніше, бо в цьому році я вже три собаки застрелив.

Заспокоївся

На перон вокзалу з клунками за плечима вибіг захеканий чоловік.
— Чи давно відійшов поїзд?— схвильовано запитав він у чергового по вокзалу.
— Та ні, хвилин із п'ять тому,— відповів черговий.
— Тьху! А я думав, що уже з півгодини,— полегшено зітхнув чоловік.

Кругле слівце

Був у однієї жінки синок, такий трохи, як кажуть, причмелений. Виріс він, став парубком. Повела його мати одного разу на іменини до сусідки. Посідали до столу. А синок нахнюпився, сидить тихо, кінець скатерті в руках мне.
А мати до нього:
— Ти чого, синку, мовчиш, скажи людям кругленке слівце.
А синок подумав трохи та на весь голос як крикне:
— Обруч!..

Можна й скоріше

— Чи не могли б ви йти скоріше?— питає лижницю її супутник.
— Звичайно, можу. Тільки для цього мені треба зняти лижі.

На полювання

Зібрався чоловік на полювання. Неначе все взяв: і хліб, і сало з цибулею, і чарку, і те, що в чарку. Вийшов уже за ворота, а жінка гукає:
— Чоловіче, а ружо ж ти забув!
— Та вже не вертатимусь, бо невдача буде!

Перша вдача

Одного разу до кравця прийшов замовник і почав скаржитись:
— Що ви за костюм мені пошили — всі сміються! А кравець і відповідає:
— О, то це моя перша удача. Раніше, кому я не шив, плакали.

Порадив

У кума Гаврила захворіла кобила. Пішов він до кума Панька, бо і в того була така пригода.
— Ой куме, допоможіть біді моїй, кобилі слабій…
— Моя також слаба була, то я дав їй товченого скла…
Кум Гаврило прибіг додому, дав кобилі цих «ліків». Кобила здохла.
Через кілька днів куми зустрілися. Кум Гаврило
— Погані ваші ліки — здохла моя кобила…
— Моя також здохла, я хотів вам це сказати, але ви не дослухали й побігли свою лікувати.

Потішив

Одна боязлива курортниця, їдучи човном через річку, питає перевізника:
— Скажіть, будьте ласкаві, чи траплялися такі випадки, щоб тут хтось пропав, утопився?
— Ні! У нас ніхто не пропадав. Якщо й утопиться, то ми, хоч на другий день, а все одно його спіймаємо.

Придумав

— Жінко! Жінко! Вставай! Світи лампу! — гукає чоловік серед ночі.
Жінка встала, засвітила лампу.
— Чого тобі?— питає.
— Знаєш, я оце лежав, лежав, думав, думав: от якби оце зібрати в нас у селі всі сокири, зв'язати їх докупи, а потім кинути в ставок — ото булькнуло б!
— Все?
— Все!.. Гаси лампу!

Розправилась

Це було в перші роки радіофікації села. Провели бабі радіо. Почалася передача якоїсь п'єси.
«Ну, кумо, роздавимо могорич?— чує баба.— Давай, давай!»
— Е, ні! — схопила баба рогача.— Довіку не було в хаті п'яниць і надалі не буде! — Та як торохне по репродуктору — одразу й замовкнув.

Розчарувався

— Гляньте, куме, яка качка жирна, аж блищить… Ох і борщ буде, пальці оближете. Ви тільки не заважайте, я зараз її застрелю.
Прицілився. Бах! А качка знялась і полетіла. Подивився невдаха їй у слід та й каже:
— А, хіба то качка?! Хай летить, там наїдку з неї — одне пір'я.

Сам знайшов

Двоє йдуть садом. Раптом один провалився в глибоку яму.
— Ой! — крикнув другий.— Я хотів вас попередити про цю яму, але забув.
— Немає ніякої потреби, - відповів перший, встаючи. — Ви бачите, що я й сам її знайшов.

Хто винуватий

Чоловік поспішав на поїзд. Та не встиг він добігти до станції, як поїзд тільки хвоста йому показав. Роздосадуваний чоловік показав кулака і крикнув машиністові навздогін:
— Чорта з два ти заробиш, як так людей возитимеш.

Як дядько на базар ішов

Ще до сходу сонця в жнива з подорожнім мішком під пахвою поспішав дядько на базар до міста. Шлях не близький — кілометрів сорок з гаком. Проходячи вулицею, уздрів свого кума:
— Здоровенькі були, куме!
— Дякую, дай боже вам здоров'я. Куди так поспішаєте?
— На базар.
— А чого, щось купувати?
— Тані-і…
— А чого, щось продавати?
— Та ні-і, іду туди, може, звідти машина трапиться.

Буде грати

Приводить одна жінка свою доньку до вчителя музики та й каже:
— Хочу, щоб моя донька грала на музичних інструментах.
— Але в неї зовсім немає слуху,— зауважив вчитель.
— Моя донька буде грати, а не слухати! — відповіла мама.

Вага вівса

Пішов кум до кума позичити вівса. Той набрав, вносить та й каже:
— Тут три мірки. Вродить, то й віддасте.
Узяв кум овес, несе та й думає: «Щось дуже легко, тут нема трьох мірок, мабуть, кум обдурив мене». Проніс ще трохи. «Ні!.. Тут якраз три мірки». Ще проніс з версту та й каже сам до себе:
— Мабуть, я кума обдурив, тут більше, як три мірки.

Випадок на пошті

— Ваш лист важкий, бабусю,— треба ще марку приліпити.
— Що ти, голубонько! Та тоді він ще важчий буде…

Випадок у театрі

Король Річард(на сцені). Коня! Коня! Пів-царства за коня!
Голос з гальорки. А чи не міг би бути це осел?
Король. Так, може бути, ідіть сюди.

Впізнав

Зайшов чоловік до перукарні, щоб підстригтися та поголитися. Перукар привітно запрошує:
— Сідайте. В один момент. Мене ще покійний батько вчив, щоб я голив швидко, дешево і, головне, не порізав.
Клієнт зіскакує з крісла і мерщій до виходу.
— То куди ж ви? Я зараз…
— Е-е, дякую. Я знав вашого батька.

Два куми

Зустрілися два куми після тривалої розлуки.
— О! Скільки літ, скільки зим! Як живемо-поживаємо?
— Та, як,— каже другий,— не дуже добре: якщо п'ють, то мене минають, а як б'ють, з мене починають.

Дійсна причина

— Ви скаржитесь на слабість очей?
— Так, пане доктор.
— Скажіть, яка це буква?
— Не знаю.
— А це?
— Не знаю.
— Ну, а це ось? Теж не знаєте? Ви ж що, зовсім не бачите?
— Ні, я неграмотний.

Добра зайчатина

Ішов з полювання мисливець з порожніми руками. Щоб перед жінкою не було соромно, зайшов він на базар і купив кроля. Дома в сараї обідрав його та й уніс до хати вже готового.
Жінка засмажила кроля, а як сіли їсти, все приказувала:
— От так зайчик: жирненький та смачненький, як курятинка. Може, ти й завтра принесеш такого?
А чоловік і каже:
— Та принесу, якщо грошей даси…

Зимова рибалка

Пішов парубійко на зимову рибалку. Прорубав ополонку, ловить окунців. Стало йому холодно в ноги. Нагорнув купу снігу на валянки, полив водою та й ловить далі. Аж ось захотів встати. Сіпнув ногою — ні з місця. Сіпнув другою — ані руш. Схопив він сокиру, що лежала неподалік, та й став обрубувати лід. Раптом сокира вислизнула з рук і впала в ополонку. Стояв-стояв Василь, сіпався-сіпався, а потім вискочив з валянок та й босий прибіг додому.

Зрозумів

Голив клієнта перукар, та такою тупою бритвою, що той тільки зубами скреготав.
— Чому ви кривитеся? Бритва з чистої сталі,— каже перукар.
— Тепер я зрозумів, чому в мене з очей іскри летять,— відповів клієнт.

Купили

Максим і Пилип купили мотоцикла з коляскою. Максим сів за руль, а Пилип — у коляску. Рушили. Набрали швидкість. Пилип щось хотів сказати Максимові, але той нічого не чув і не бачив.
— Дома розкажеш…
Швидкість більшала. А Пилип мінився на обличчі. Ставав то червоним, то зеленим, то синім. І знову до Максима.
— Сиди, дома розкажеш! — відмахнувся він. Ось і дім. Зупинилися.
— Ну, що ти хотів сказати?— Максим до Пилипа.
— Я… я хотів ска… сказати, що купили мотоцикл з коляскою без дна.

Мабуть, без грошей!

На вікні перукарні висіла об'ява, в якій писалося, що гоління в учня перукаря коштує удвічі дешевше, аніж у майстра.
Селянин, сидячи у кріслі, довго мовчки терпів, поки учень голив йому обличчя, але, коли за стіною почулося верещання кота, якому хтось наступив на хвіст, він порушив мовчанку:
— А що, хлопче, у тій кімнаті зовсім без грошей голять?..

Над ставком

— Скажіть, будь ласка, чи є тут риба?
— Іще не знаю…
— А ви вже давно тут ловите?
— Та вже років два…

Оце так дивина

Їхали два приятелі на «Запорожцях». Раптом у одного щось зіпсувалось, і він зупинився. Другий під'їхав і теж став. Перший, відкривши капот спереду, здивовано мовив:
— О, та тут тільки колесо і насос, а куди ж подівся двигун?
Другий, відкривши капот ззаду, сказав:
— Оце так дивина: у тебе немає жодного, а в мене ще й запасний стоїть!..

Прискіплива господиня

Один господар задумав побудувати нову хату. Порадившись з господинею, гукнув муляра і показав, де має стояти хата. Місце вибрали якраз під бугром.
Муляр почав викладати фундамент.
Надвечір прийшла господиня кликати вечеряти і подивитися на роботу. Обійшла кругом і питає:
— А чого це, чоловіче добрий, один край нижчий, а другий вищий?
— А того, що хата будується на косогорі.
— Так-то так, а все-таки чого один край нижчий, а другий вищий?..
— Та того, хазяйко, що це зроблено по уровню.
— Та я це знаю, а чого все-таки один край нижчий, а другий вищий?..

Розмова на прохідній

За самодурство і нетактовне поводження з підлеглими одного директора зняли з роботи. Він здав справи і, востаннє проходячи через прохідну, каже старенькому вахтеру:
— Ну, Омеляне, бувайте здоровенькі та не згадуйте лихим словом…
— Як жаль з вами, Денисе Івановичу, розлучатись. Ви така добра і розумна людина, а з вами так обійшлися… Хто ж вас замінить, Денисе Івановичу?
— Знайдеться… Пришлють якогось дурня…
— Знову дурня!.. Коли ж, нарешті, буде у нас путній керівник?

Уважний чоловік

— Слухай, жінко! А сьогодні в театрі я був уважніший, ніж минулого разу. Дивись, приніс твою і свою парасольки.
— Що ти говориш, чоловіче! Адже ми сьогодні парасольок до театру не брали.

Це ще добре

До відходу поїзда залишалось кілька хвилин. Один чоловік дуже поспішав. І, не роздивившись, так ударився головою об вагон, що аж в очах потемніло. Коли підвівся, побачив на вагоні напис: «М'який». Схопившись руками за голову, він ледве промовив:
— Ще добре, що об м'який ударився…

Цирульників чуб

Один цирульник на старість зовсім облисів, залишилася в нього на голові одна волосина, біла та довга. І схотілося цирульникові надати своєму чубові пристойного вигляду. Взявши гребінець, він сів перед дзеркалом. Зачесав ту волосину на правий бік — негарно, на лівий — не те, наперед зачесав — не підходить, назад — знову не те. Зачісував, зачісував цирульник свій чуб і врешті-решт вирішив: «Краще ходитиму розпатланий!»

Ячмінь

У сільський медпункт прибув на роботу молодий спеціаліст, який жив і вчився у великому місті. Одного разу до нього прийшла на.прийом старенька жінка і запитує, як вилікувати ячмінь у її маленького внука. Лікар зробив великі очі, розреготався і випалив:
— По зернових, бабусю, звертайтесь до агронома. Тут лікарня!

Важка торба

У вагон зайшов дідусь з великою торбою на плечах. Став у проході. Вже й поїзд рушив, а він усе стоїть.
— Дідусю, ви б поклали свою торбину на полицю, я вам допоможу! — каже йому хтось із пасажирів.
— Ні-ні, мед розіллю.
— То ви б повісили,— порадили інші сусіди.
Дід пройшов трохи наперед. Щось зашипіло, але ніхто не звернув на те уваги. Дід поліз на верхню полицю.
Поїзд став чомусь стишувати хід і раптом зупинився. Заметушились люди. Всі провідники збіглись до вагона.
— Чия торба висить на стоп-крані?! — запитав начальник поїзда.
— Моя,— відгукнувся спокійно дідусь.
— Хто її тут повісив?!
— Я, товаришу!
— Бачите, що ви наробили своєю торбою? Ви зупинили нею поїзд.
— А я й не знав, що моя торба така лажка. Скільки поїзд везе людей — і нічого, а моя торба для нього така важка, що він став…

Викрутився

У понеділок зустрілися два мисливці.
— Ну, як полювання?— питає один.
— Добре! Вп'ятьох убили одного зайця.
— А як же ви його поділили?
— А ми його не знайшли.

Вірна прикмета

Якось коло клубу один парубок свистить і свистить. Підходить до нього другий і говорить:
— Не свисти!
— Чого?
— Бо в твоєї жінки дурний чоловік буде.

Влучив

Після полювання увечері старший скликав мисливців:
— Ви всі тут?
— Всі.
— Хвала богу! То, значить, я у зайця влучив.

Двоє в одному купе

Одного разу до вагона поїзда «Москва — Донецьк» вбіг захеканий чоловік. Влаштувався, їде. Розговорився з сусідом, звідки, хто і куди їде.
— Я,— каже сусід,— з Москви.
— А я у Москву.— Потім подумав і додав: —До чого ж таки техніка дійшла. Ви їдете з Москви, а я в Москву в одному вагоні, в одному купе. От здорово!

Догадливий

Приїхав чоловік на ярмарок, а хліба забув узяти з дому.
Купив калач, з'їв — мало. Купив другий — ще хочеться. Купив третій — усе голодний.
Тоді він за останню копійку взяв у перекупки бублика і, як його з'їв, почув, що наївся.
Сидить чоловік на возі та й дума: «Три калачі з'їв, усе голодний був, а одним бубликом наївся. Зле я зробив, що не з бублика почав».

Знавець

— Ти знаєш, я розібрав радіоприймач, щоб подивитись, як він зроблений, і знову зібрав.
— І не розгубив деталей?
— Навпаки, у мене їх ще лишилося з десяток.

І там є

Один чоловік вперше сів на мотоцикл і, впавши, розбив носа.
— Треба ж було падати на коліна або на руки,— радили йому.
— Та нічого, і там є,— відповів мотоцикліст і схопився за ногу.

Нове прізвище

Це було у перші роки Радянської влади. Жінка у відомості на одержання зарплати проти свого прізвища завжди ставила хрести. Одного разу після чергової по-лучки жінка замість хрестика поставила кружечок.
— А чого це інший значок?— здивувався касир.
— Та це я вийшла заміж і перемінила своє прізвище.

Освічена людина

У сільському клубі закінчилась доповідь заїжджого лектора. Двоє дідів виходять на подвір'я, витягають люльки і діляться враженнями.
— Оце лектор, так лектор… Учений, одне слово… І як говорить…
— То так… Не те, що у нас, в селі. Що не скажуть — все ясно. А тут дві години слухав, аж упрів, але нічогісінько не второпав. Одразу видно вчену людину…

Помітила

Міліціонер. Тітко, ви помітили серію машини, на котрій забули свої речі?
Тітка. Помітила. Один стояв руки розставив, а другий у боки взявся.
Міліціонер, Ясно — ТФ.

Обсуждение

Ваш комментарий:
   __ __     __  _____
  / // / __ / / / ___/
 / _  / / // / / /__  
/_//_/  \___/  \___/
 

Инструменты страницы