Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Пани та люди

Як пан каретою чванився

Приїхав з міста в село пан у позолоченій кареті на ресорах. Їде, підскакує, задирає носа та все питає в зустрічних, скільки, по-їхньому, коштує його карета.
- А хто її знає, скільки вона коштує…- хитають головами люди.
- А ти, Іване, як гадаєш: за скільки таку карету продати можна?
А Іван, не довго думавши, і каже:
- Як не під'їси, то й за черству паляницю віддаси!

Тонкий натяк

Прийшов раз селянин до пана з якимсь проханням, а з ним мале хлоп'я. Пан сидів за столом під розкішною липою і теребив варене яйце, снідав на свіжому повітрі.
Малий побачив - засопів, запхинькав, засмикав батька за штани, показуючи пальцем на панський стіл:
- Тату, я хочу…
- Цить,- гримає на нього батько,- не скигли. Пан не свиня, щоб ціле яйце з'їсти, вділить і тобі половину.

Було таке, було

Один багач захотів розважитися й оголосив:
- Хто розкаже мені таке, чого у світі не було, тому віддам половину свого багатства.
І ось почали приходити до багача різні підпанки, ласі на поживу.
Один з них каже:
- Чи знаєте ви, що в мене в господарстві півень яйце зніс?
А багач йому:
- Буває таке, буває…
Другий подумав та:
- А чи знаєте ви, що в мене дома на вербі груші вродили?
А багач і цьому відповідає:
- Буває таке, буває…
Аж ось приходить до багача убогий селянин з міркою в руках.
- Чи не забули,- каже,- ви, пане, що торік у мене мірку золота позичили?
У багача аж очі рогом полізли.
- Ти що, з глузду з'їхав? Такого ще не було, щоб багач у мужика золото позичав?
- Е, тоді, пане, давайте половину…
Не встиг мужик доказати, як багач схопився та:
- Було, було таке…
І велів оддати мужикові мірку золота.

Пан і старець

Якось голодний старець заліз нищечком до пана на грушу та й ласує тихенько грушками, щоб ні шуму, ні тріску не було. Проте собаки згвалтувалися, збіглася челядь, обступили грушу, лаються:
- Злазь, злодію! А то дерево зріжемо, уб'єшся!
А старець і вухом не веде, наче й не до нього.
Аж тут сам пан прибігає.
- Злазь,- кричить,- сякий-такий, бо дерево зріжу! Злазь!
Старця від панових слів ніби вітром з груші здуло, зразу ж на землі опинився.
Зрадів пан: бачите, мовляв, як моє слово подіяло…
Та й питає старця:
- Чого ж ти всієї моєї челяді не боявся, а мене одного злякався?
- А того, пане,- сказав старець, - що твої слуги й лакеї тільки полякали б, а дерева не різали б, бо вони ж розумні люди, а дурний як скаже, так і зробить…

Хто розумніший

Їхали два панки один одному назустріч. Їдуть і мов не помічають той того. Аж тут їхні візки зчепились і зупинились. Знялася поміж панками суперечка: хто кому дорогу повинен дати. Сперечаються та все коней поганяють, аж візки тріщать. Коли тут їде старенький дідок. Один панок і запитує дідка:
- А скажи, старче, хто з нас кому повинен дорогу дати - чи той, що згори їде, чи той, що нагору?
А дідок їм у відповідь:
- Розумний завжди дурневі дорогу дасть, куди б не їхав.
Тоді панки - один повернув ліворуч, другий праворуч - та й роз'їхались, бо дуже їм не хотілося лишатися в дурнях.

Добрі заробітки

Підходить старець до пана і просить милостиню.
- Працювати треба, ледарю проклятий,- грубо відповів пан.
- А я, паночку, після роботи прошу,- відповів старець.

Забув

Прийшов якось у крамницю панок з товстим портфелем. Купив, що треба, і пішов, а портфеля забув на прилавку. Побачив це крамар, схопив портфеля та за ним. Він знав цього панка, лише забув його прізвище - пам'ятає тільки, що походить воно від якоїсь тварини. Біжить і кричить:
- Пане Цап, підождіть!
А цей іде собі і не звертає ніякої уваги на крик.
- Цап, Цап, Цап! - знову надривається крамар.
Нарешті не витримав панок, обернувся і каже:
- Я не Цап, а Баран!
- Та я знаю, що пан - скотина, та забув яка.

Як Іван теля продавав

Іван любив випити, тому його жінка тримала гроші у скрині.. У суботу ввечері Іван пішов до корчми, сів і сидить. Усі п'ють, а він мовчки сидить. Підходить до нього шинкар і каже:
- Пане газдо, чому не п'єте?
- Не маю нині грошей, у понеділок буду пити.
- А де ви їх візьмете в понеділок?
- Продам теля та й нап'юсь.
- Пане газдо, я ваше теля візьму.
- А мені все одно, хто візьме, аби гроші дав.
- Ну, то я візьму. Випивайте, Йване, келяшок горілки,- припрошує шинкар.
Іван випив один, другий і збирається йти додому. А шинкар каже взяти ще для жінки кватирку горілки, бо дуже хотів купити теля.
Прийшов Іван додому, випив ще з жінкою і ліг собі спати.
У неділю раненько приходить шинкар до Івана. А той ще й не вставав.
- Дай боже добрий день, Йванихо! Де ж то тоє теля, що Іван мені обіцяли?
- Яке теля? Питайте Йвана.
Шинкар розбудив Івана, той протер очі і каже до жінки:
- Веди мерщій корову до бугая, бо шинкар вже по теля прийшов.

Мороз на вітер

Їхав узимку панок бричкою. Мороз тріщить, та як на те ще й вітер аж до кісток проймає.
- Ох, мороз! - каже панок. - Ще спасибі вітрові, що той мороз трошки розганяє. А не було б вітру, напевно б, і в панській шубі задубів.

Криво маха - рівно б'є

Якось поїхали три пихаті панки з міста до села подихати свіжим повітрям. Їдучи по селу та голосно розмовляючи, вони один поперед одного хвалилися, які вони сильні. Один із них каже:
- Я сам п'ять мужиків поб'ю!
Другий, розпалившись, узяв на себе десятьох, а третій голосно вигукнув, що може впоратися і з п'ятнадцятьма.
У цю хвилину вони проходили повз хату одного дядька, який молотив на току хліб. Почувши таке зухвальство, дядько вискочив з ціпом на шлях і вирішив почастувати ним панків-хвальків.
Побачивши небезпеку, два перших хвальки кинулися тікати до лісу, а третього, що забарився, дядько добре потягнув ціпом через плечі, і він теж кинувся тікати.
Коли наздогнав у лісі свою кумпанію і панки, побачивши, як його пописав дядько ціпом, почали питати, скільки було мужиків, битий панок відповів:
- Він був один, у руках палка, на палці ще палка, криво маха - рівно б'є.

Вставив

Одного разу пан вирішив покепкувати над гончарем:
- Ти мені, гончарику, вставиш у макітру дно, а я вже не поскуплюсь, щедро заплачу.
- Гаразд, пане,- вставлю, тільки ви спочатку виверніть макітру, а тоді приносьте.

Як пан бороду фарбував

Якось на базарі один чоловік смолу з воском - чоботи чорнити.
От підходить панок та й питає:
- Що це ти, чоловіче, вариш?
А той дивиться, що в пана руда та погана борода, і каже:
- А це бороди фарбувати.
Пан так і підскочив віл радості, бо дуже вже хотів мати чорну бороду.
- Пофарбуй і мені.
- Платіть гроші.
Заплатив пан чоловікові добрі гроші, а той і каже:
- Встромляйте, пане, бороду в горщик і тримайте хвилин двадцять, поки я розміняю в крамниці гроші, щоб віддати вам здачу.
- А як твоє прізвище? - кинув пан навздогін.
- Моє прізвище Таке! - відповів чоловік, поклав гроші в кишеню і пішов геть.
Пан тримав бороду в горщику, аж поки смола загусла, а чоловіка все немає.
Кинувся пан виймати бороду - не відірве. Біжить щодуху базаром, горщик біля бороди тримає, та й питає прохожих:
- Ви бачили Таке?
- Ні, не бачили,- кажуть люди.
А пан біжить далі та все питає:
- Ви бачили Таке?
Бігав, бігав панок, та й довелося йому відривати горщик разом з бородою.

Похвалився

Одного разу із міста їхав пан і по дорозі підвіз селянина. От панові захотілося похвалитися своєю ученістю, і він гоноровито сказав селянинові:
- Я учився аж двадцять років!
Селянин трохи подумав та й каже:
- Невже ж ото, ви, паночку, такі дурні були, що вас так довго вчили?

Пояснив

На сільському сході виступав якийсь панок, що приїхав з земської управи. Свою промову він закінчив словами:
- Я гуманний чоловік, і прогрес - моя ідея.
Один чоловік, який стояв ззаду, спитав у свого сусіда:
- А що то він сказав?
- Та каже, щоб був гуменним, та прокравсь, а тепер «не знаю, де я».

Дешева овечка

Пішов один селянин продавати овечку. От їде він ярмарком, а на зустріч пан.
- Скільки овечка коштує? - питає.
- Та купив її, пане, за п'ять карбованців, думаю продати за шість, а може, знайдеться такий чоловік, що купить її в мене за сім карбованців, а овечка коштує всі вісім. Вам, пане, я продам за дев'ять, а ви накинете ще карбованець,- відповів селянин.

Переправа

Переправляли якось селяни пана через річку. Течія була дуже швидка, а човен малий, хиткий. Коли вони вибралися на середину, човен почало перехиляти, і пан упав у воду. Кинулись на порятунок. Почали кидати мотузка. А один селянин і кричить другому:
- На шию, на шию кидай, а то втопиться!

Посміявся

Хотів якось панок посміятись з мужика і каже:
- У мене в солі черви завелись… Чи не знаєш, мужиче, що робити?
Мужик йому і відповідає:
- А ти, пане, зроби так: як випаде перший сніг, візьми снігу, перепали його і посип сіль попелом, то й черви пропадуть.

Копійка здачі

Селяни вирішили помститись панові за всі кривди. Вигнали вони коні і корови на поміщицькі луки, а гайдуки забрали селянську худобу на панський двір. Один селянин пішов до пана по коні, а той заправив за них 25 карбованців. Селянин, подаючи панові гроші, сказав:
- Візьміть, пане, гроші і дайте мені копійку здачі.
- А нащо тобі копійка?
- А купити коробку сірників і запалити ваш маєток.

Як мужик пана одурив

Знайшов мужик їжака. Зирк - іде пан. Накрив мужик їжака картузом і гукає:
- Паночку, скоріше ідіть сюди. Я куріпку спіймав, та ніяк не візьму.
Прибігає пан:
- Де куріпка?
- Ось під картузом.
- Держи добре - зараз зловим. Ти ось так піднімай картуза, а я її хутко схоплю.
Мужик як підніме картуза, пан як схопить, як закричить:
- Де ти її в чорта узяв таку колючку?! Всі руки поколов.
- Чому ви, паночку, кричите на мене, хіба я винен., що бог таке створив? - сказав чоловік та й пішов своєю дорогою.

Що за рік може бути

Було це ще за панщини. До одного кріпака все пан чіплявся і давав йому такі доручення, що їх важко виконати. Він хотів того кріпака з світу зжити. А раз пан зовсім здурів: покликав кріпака, дав йому цуценя і сказав:
- Бачиш це цуценя? Ти повинен його за рік навчити говорити. Як відмовишся, то голова тобі з пліч. Не навчиш за рік говорити - те ж саме буде.
- Добре. Буду вчити,- каже кріпак і несе цю напасть додому.
Приніс і розказує жінці, що так і так, приказав пан за рік навчити це цуценя говорити людським голосом. Жінка заломила руки та в плач, та в голос.
- Нащо ти, дурний, погодився? Ти його й за вік не навчиш говорити.
А кріпак каже:
- Знаєш, жінко, видима смерть страшна, а за рік ти знаєш, що може бути? Може, цуценя здохне, а може, пан помре…

Піддав

Якось серед білого дня до багача в будинок забрався злодій. Зирк,- під стелею в сінях висить мішок сала. Полоснув ножем по вірьовці, і мішок гупнув на підлогу. Важке сало, одному не підняти, а тут багач з кімнати вийшов.
- Ви що хотіли? - сердито запитав.
- Чув, вам сало, добродію, потрібне,- викрутився злодій.
- Що ви, в мене свого єсть досить, то, певне, хтось посміявся,- подобрішав багач.
- А певне, що так,- згодився злодій,- то піддайте, добродію, я піду далі.
І багач з иронічною посмішкою піддав важкий мішок на плечі «недоумкуватому» мужикові.

Провчив

Дід Панас ловив у ставку для панського столу рибу. Пан кожного разу приходив до діда і питав, що тому минулої ночі снилось. Дідові набридли ці відвідини, от він і каже панові:
- То я вам, паночку, раніше розказував свої сни, а зараз розкажу чисту правду. Іду я сьогодні вранці до ставу, аж бачу - по вашій греблі біжить скажений собака, худий та забрьоханий. Зупинився та й дивиться на мене, а я й питаю: «Куди це ти?» А він каже: «Біжу оце, хочу вашого пана з'їсти». Тоді я йому й кажу: «Ах ти ж такий худий та поганий та ще хочеш нашого пана з'їсти, хай краще наш пан тебе з'їсть!»
Після цього пан більше не набридав своїми розпитами про дідові сни.

Як селянин пана свинею назвав

Прийшов один дядько до пана та й каже:
- Я чув од людей, що пани свині…
Тут пан як схопиться, як розлютується, а селянин, почекавши хвилинку, додав:
- …продають… Хочу взнати ціну.

Одна дорога

Було це за панських часів. Раз приїхав до Львова якийсь чиновник з Варшави. Не знаючи, де міститься воєводство, він запитав про це одного прохожого, який дуже любив вживати слово «холера». На запитання чиновника той відповів:
- Підеш, холера, прямо, потім, холера, повернеш наліво, потім, холера, ще раз наліво і вийдеш, холера, просто до воєводства.
- Як ти можеш так говорити зі мною, пся крев, та ти знаєш, хто я? - аж посинів від люті чиновник.
- А мені однаково, хто ти,- відповів прохожий. - Хоч би ти був самим богом, то все одно мусиш іти цією дорогою, холера.

Розказувати чи слухати?

Приїхав в одне село дяк і оселився в хаті якогось панка. А дяк любив перед сном слухати казки. От він і звертається до панка:
- Найди мені такого мужика, щоб він знав багато казок.
Господар звелів привести старого мірошника, який славився своєю балакучістю.
От заходить той у панські хороми і розгубився.
А дяк каже:
- Чого дивишся, як баран на нові ворота? От якби був покірним рабом церкви, слухався пана, то й сам мав би такі хороми.
Мірошник повернувся до пана, що стояв позаду, і питає:
- Пане, ви мене привели розказувати чи слухати казки?

Паровий млин

Бідний парубок Грицько мав лише стару хатину, підперту кілками, і тяжке камінне жорно, що дісталось йому у спадщину ще від діда. От цей Грицько і пішов свататися у сусіднє село. А батько дівчини був багатий чоловік. Грицькові він дав таку відповідь:
- Якщо в тебе є добре господарство, то віддам за тебе дочку. А з бідним не хочу родичатися.
- Є господарство,- відказує Грицько. - Маю паровий млин.
Той зрадів, що буде багатий зять, і віддав за нього дочку. Через деякий час тесть приїжджає до Грицька.
- Ану, зятю,- гукає ще здалека,- показуй своє господарство. Де твій паровий млин?
А Грицько завів його в хатину і показує на жорно, що стояло в кутку біля печі.
- Оце,- каже, - він і є!
- Так ото паровий млин?! - аж закричав багатий тесть. - Чому ж це він паровий?
- А попробуйте його покрутить,- каже Грицько, - чи з вас пара не піде?..

Однаково

Слуга. Прошу пана, що накажете сьогодні робити - чи з панею до міста їхати, чи гній на поле возити? Мені однаково.

Хто залишиться дурнем

Вийшов куркуль оглянути своє поле і побачив у пшениці череду корів. А на шляху, край дороги, сидить у колі пастушки і грають у карти.
Куркуля аж у жар кинуло. Підбіг до хлоп'ят і сердито питає:
- Ви корів пасете?
- Пасемо,- почув у відповідь.
- То чому ж, трясця вашій матері, з потрави не вигоните?
- Підождіть, дядьку, ось закінчемо грати, хто залишиться дурнем, той і піде корів виганяти.

Коні є

В одного багача пропали коні. Шукали день, шукали два - нема гнідих. Сидить багач на ослоні та й журиться. Аж бачить - прямісінько до нього спішить дід Євмен.
- Не журіться, пане, коні є,- ще здалеку кричить дід.
- А де ж вони? - запитує зраділий багач.
- Ой, дайте спочатку хоч трохи оддишу.
Багач хутко покликав слугу, наказав піднести дідові чарку.
Дід випив, закусив і тоді пану на вухо:
- Був сьогодні в однієї ворожки. Ворожив на свою козу - чому вона молока не має, то заодно поворожив і на ваші коні. Ворожка сказала, що коні є. Вони пішли на схід сонця і там, за десятою балкою, їх погані люди зачинили. Так що, пане, поспішайте…- сказав і подався геть.

Яка від пані користь

Колись зайшов один чоловік до пана, а той сидить зажурений, мало не плаче.
- Чого це ви, пане, такі сумні? - питає його чоловік.
- та моя пані цієї ночі втекла кудись, шукали і не знайшли,- каже пан.
- Ет, то невелика біда, от якщо яка скотинка десь подінеться - ото шкода, бо від неї користь у господарстві. А від пані яка користь, даремно тільки їсть…

Заспокоїв

Віз чоловік пана на ярмарок у Полтаву. Аж гульк - картуза немає. Загубив.
- Е-е,- каже пан,- то не велика біда. Через рік, через два все одно ти його викинув би.
Раптом біля Решетилівки пан лапнув себе за кишеню й зблід:
- Ой лишенько, де ж це я гаманець свій посіяв?!
- Мабуть, ще під Гадячем, як у багнюці з возом сиділи. Та ви не турбуйтесь дуже. То не велика біда,- заспокоює чоловік. - Ви б ті гроші все одно у карти програли.

Скарб

Поїхав селянин до міста купити собі чоботи. Проїхав, мабуть, з півдороги і хапнувся - гроші вдома забув. Вертатися не хочеться, та й жінка лаятиме. Зупинив він коней, сів і думає: що його робити? Аж бачить - їде пан каретою.
Став селянин на дорозі та й гукає:
- Гей, зупиніться!
Карета зупинилась. З неї виглянув незнайомий пан.
- Чого тобі? - питає.
Селянин підійшов до пана і шепче йому на вухо:
- Пане, я знайшов скарб.
- Скарб?!! - аж підскочив пан. - Де він? Показуй!
- Еге,- каже селянин,- задарма я не скажу, давайте триста карбованців…
Почухав пан потилицю, та, нічого робити, дав селянину триста карбованців.
- Ну, тепер,- каже селянин,- гайда.
Повів він пана до лісу, підійшов до товстелезного дуба і каже:
- Коли зрубаєте цього дуба при корені, тоді копайте коло зрубаного місця метра два вниз і відкопаєте скарб.
Зрадів пан і давай рубати дуба, а дуб міцний, ледве рубається, але пан старається з усіх сил.
А селянин скоріш до воза - і тільки смуга лягла.

Хто як п'є

Колись один дядько зайшов до ресторану випити кухоль пива. Сів до столу. Напроти нього сидів якийсь панок, теж пиво пив. Панок, випивши, поставив кухля на столі догори дном. Дядька це зацікавило, він і питає:
- Нащо ви перевертаєте кухля?
А панок йому:
- Це для того, щоб офіціант знав, що мені вже пива досить.
Мужик йому й каже:
- А я й не знав цього… Моя свиня теж як наїсться, то корито перекидає. То це значить, що їй досить?..

Поцілуйте

Вела дівчина з поля теля та приспівувала.
- А чей тебе хтось поцілував, що-сь така весела,- пожартував подорожній панок.
- Хіба поцілунок звеселяє? - запитала дівчина.
- Звичайно!
- Тоді, прошу вас, паночку, поцілуйте моє телятко, бо щось вельми засмучене.

Обсуждение

Ваш комментарий:
   _  __   __  ___ ______
  / |/ /  /  |/  //_  __/
 /    /  / /|_/ /  / /   
/_/|_/  /_/  /_/  /_/
 

Инструменты страницы