Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Скупому душа — дешевше гроша

Приятелі

Зустрілися одного разу двоє приятелів і вирішили зайти до ресторану.
— Що будеш пити, Олексо? Вино чи коньяк?
— Це від того залежить, хто буде платити.

Добре, що сказав

— Ваш собака стягнув у мене зі столу півкілограма м'яса.
— Добре, що ви мені сказали. Я вже нічого йому сьогодні не дам їсти.

Без церемонії

Якось до однієї багатої куми зайшла бідна.
— Сідайте, кумасю, чайком пригощайтесь, а я вийду на хвильку, бо кудись півень запропастився.
Повернувшись, знову запрошує:
— Пийте, пийте без церемонії, ви ж у куми…
— Та я вже той, пила без церемонії, от якби ще й з церемонією…

Посиденьки

— Сиджу я, не йду я, піду я.
— Підождіть, кумонько, я тісто замішу. Сидить кума, замісила тісто друга.
— Сиджу я, не йду я, піду я.
— Підождіть, кумонько, я варенички поліплю. Сидить кума, вареники ліпить друга.
— Сиджу я, не йду я, піду я.
— Підождіть, кумонько, я вареничків зварю. Сидить кума, вареники варить друга.
— Сиджу я, не йду я, піду я.
— Підождіть, кумонько, я вареники витягну. Сидить кума, витяга вареники друга.
— Піду я, кумочко.
— Підождіть, кумочко, я вареники помастю. Сидить кума, мастить вареники друга.
— Ой кумонько, піду вже я.
— Ідіть, кумасю, я вже упоралася з варениками. Облизалася кума смачно та й пішла додому.

Смачні вареники

У неділю зібралися сусідки на посиденьки. Лускають насіння та теревені правлять. Коли вже спорожнили півсита насіння і все перебалакали, хазяйка почала свою дочку Марусю вихваляти. І прати вона вміє, і мазати, і підлогу мити, і шити, й вишивати. А особливо хвалилася, як Маруся вміє страву готувати.
— Коли ви не вірите, що дуже смачні вареники, то підіть макітру понюхайте, там вони були!

Пригостила

Якось у п'ятницю до однієї жінки прийшли гості.
— Може будете їсти?— пита вона їх.
— А що в тебе є?
— Та борщ є… А в неділю і вареники були…

Не може бути!

На вулиці зустрілись два сусіди. Один з них і каже:
— Ви чули, сусід Іван помер.
— Не може того бути…
— Чому?
— Та він же мені сто карбованців винен.

Тринадцяте порося

Були собі два куми — один багатенький, другий бідний. Якось багатенький каже бідному:
— Петре, приходь-но до мене, допоможеш льох викопати, а я тобі за це віддячу. Сьогодні у мене льоха опоросилася і привела аж тринадцять поросят, ото твоє буде тринадцяте. Як підростуть, то й візьмеш.
Викопали багатому кумові льох, а через деякий час прийшов він до бідного та мало не плаче.
— Ти знаєш, куме,— каже,— яке в нас з тобою велике горе?.. Оте тринадцяте порося, що тобі було призначене,— здохло…

Варення з чаєм

Зустрілися два приятелі. Перший питає:
— Куди йдеш?
— Та йду до сусіда пити варення з чаєм!
— Ти, мабуть, хотів сказати: чай з варенням?
— Ні… Чай з варенням я і вдома п'ю!..

Гостинна кума

Зайшов якось кум до куми. А вона саме вареники варила. Подумала, що доведеться кума почастувати, і жаль вареників стало. От вона й каже:
— Куме! А ви любите вчорашні вареники?
— Люблю,— відповідає кум.
— То прийдіть, куме, завтра.

Ощадливий жених

Гуляли весілля. Гості сіли за стіл, налили по першій чарці, а жених встав з-за столу та й гукає до своєї матері:
— Мамко, мамко, а ходіть, пощитаємо, скільки нам ця свайба стоє…

Бочка диму

Поверталася баба з міста додому. А квиток на поїзд не хочеться брати. Грошей шкода. «Дай,— думає,— попробую, може, на паровозі машиніст безплатно довезе». От підходить вона до паровоза та й говорить — так, щоб машиніст чув:
— Оце так машина! А скільки тут різних коліщат! Яку це треба мати розумну голову, щоб такою машиною керувати!
А сама вже й клумаки свої тягне на паровоз.
— Ану, бабо, гетьте звідсіля! — гукнув машиніст.
— О! Подумаєш! Сів на бочку диму з трубою і думає, що він велике цабе,— огризнулась баба і пішла до каси.

Щоб добро не пропадало

— Куди це ви, дядьку, курей цілий віз везете?
— До млина.
— Аж за десять кілометрів? Чи, бува, не мельникові хочете продати?
— Ні, я там учора жменю зерна розсипав, хай позбирають.

Завбачливий кредитор

— Можете мені позичити десять карбованців?
— Можу, але не хочу.
— Думаєте, що не схочу вам їх віддати?
— Схочете, та не зможете.

Віддам половину

Одного разу побачили злодія в саду. Він сидів на вершку яблуні і набивав у пазуху яблука.
— А, піймався! — закричав сторож.— Дістанеш тепер двадцять п'ять київ по спині!
— Слухай, чоловіче! — сказав злодій.— Не бий мене! Я за це віддам тобі половину цих яблук.

Вперше

Прокурор. Підсудний Крутило, вас звинувачують у тому, що ви обміряли покупців дев'ять разів.
Крутило. Неправда. Це вперше.
Прокурор. Вісім свідків підтверджують.
Крутило. Так я за вісім разів одержав догану повністю.

Глибоке поле

Купив колись сусід у сусіда кавалок поля, але дорого заплатив за нього. А як вийшли на поле, то покупець кривдував, що поле таке вузьке й коротке і таке дороге.
А сусід відповідає:
— Ви кажете, що вузьке й коротке, але погадайте собі, яке воно глибоке, щоб ви кілько копали, то кінця не найдете.

Дбайливий злодій

Був в одному селі злодійкуватий чоловік: не міг, щоб чогось не поцупити. Ото побачить де дошку чи обапола — миттю під пахву та й приказує:
— Треба взяти, бо ще хтось украде!

Коли рильце в пушку

Якось в обідню пору вулицею йшли двоє. Назустріч їм міліціонер.
— Добрий вечір! — привітався один з них до міліціонера, і пішли собі далі.
— Іване Пилиповичу, чого це ви сказали міліціонерові «Добрий вечір», адже зараз ще день?
— Та скажу вам по секрету: як зустріну міліціонера, то в мене чогось в очах темніє.

Оце корова!

Питає на базарі покупець у дядька:
— Ну, як корівка? Скільки молочка дає?
— Корівка так собі, по відру дає…
— За день?— зрадів покупець.
— Та де там — тричі на день: і ранком, і в обід, і ввечері.
— Оце корова! — сказав покупець.— Купую!
Привів корову додому. Ранком почав доїти, а корова ногою по відру — гах! Покотилося відро. В обід — трах! Увечері — трах!
Розсердився покупець і побіг до дядька:
— Навіщо ти мене обдурив? Від твоєї корови і каплі молока не візьмеш, брикається вона, як жеребець, відра всі перебила.
— А я тобі казав, що корова кожного разу дає по відру…

Передчуття хапуги

Зійшлися двоє.
— Як живеш?
— Як картопля.
— Як це?
— А от так: якщо до весни не з'їдять, то весною посадять.

Попався

В одному колгоспі вкрадено дошки. Шукали-шукали — ніяк не могли знайти злодія. І не багато тих дощок, але ж треба знайти.
Якось на зборах голова й питає:
— А що ж, чи всі тут?
— Усі!
— А той тут, що дошки покрав? Злодій не вдержавсь та:
— Тут… Отак і попався.

Послуга за послугу

— Дозволь мені, кумо, засмажити рибу в твоїй олії, а я потім дозволю тобі зварити шмат свинини у моєму борщі.

Признався

Ідучи дорогою до церкви, чоловік знайшов калитку з грішми. Але знав, що знайти і не признатися — все одно, що вкрасти. Отже, після служби божої він вирішив признатися. Став він посеред церкви і голосно гукає:
— Люди добрі, хто загубив … ? — а потім тихо-тихо, ледве чутно додав: — Калиточку з грішми.

Провчив

Йшов чоловік до міста і тільки зійшов на місток, як звідти виліз бандит з пістолетом і відібрав у нього гроші.
— Послухай,— говорить чоловік до бандита,— стрельни мені в піджак, щоб жінка повірила, що мене пограбовано. Той стрельнув.
— Тепер ще сюди пальни разок,— просить чоловік і підставляє рукав піджака.
— Що ж, можна і сюди,— каже бандит.
— Тепер сюди,— каже чоловік і підставив шапку.
— Не можу,— кінчилися патрони.
— А,— каже чоловік; схопивши грабіжника за ко-Ір__ тепер ходімо зі мною в міліцію.

Рибалки

— Вчора я настьобав кілограмів п'ять риби, а моя дружина аж десять.
— А що? Вона теж любить на риболовлю ходити?
— Та ні, вона працює в рибкомбінаті.

Самотній злодій

— Чому вас ніхто не відвідує?— запитав дозорець арештанта-злодія.
— Та хто буде відвідувати, коли мої товариші також сидять.

Свиняча мазь

Пронюхав Грицько, що його кум Степан заколов кабана, та й пішов до нього в гості.
Довгенько розмовляли вони про всяку всячину. От Грицько й каже:
— Чого б це, ти думаєш, у мене губи пересихають?
— Звідки мені знати,— відповів Степан.
— Та кажуть, що їх потрібно смальцем мазати,— не вгамовувався Грицько.
— Може, й так,— тяг Степан,— але у мене такої мазі немає.
— От якби було свиняче сало,— зітхнув Грицько.
— То, може, тобі дати сала?
— Якщо є…
— Жінко, неси сюди шматок сала! — кинув Степан своїй дружині.
— То, може, й хліба нехай візьме,— тихенько промимрив Грицько.

Таки ж майстер

Директор заводу каже головному бухгалтерові:
— Запишіть цього хлопця у відомість на зарплату майстра.
— Новий майстер?
— Еге, майстер… спорту.

Обсуждение

Ваш комментарий:
   ___    ____   ___ 
  / _ \  / __/  / _ \
 / , _/ / _/   / // /
/_/|_| /_/    /____/
 

Инструменты страницы