Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Содержание

У святих отців не знайдеш кінців

Розтлумачив

Два діди-пастухи, ховаючись від дощу, сиділи в лісі під дубом і сперечались. Вони ніяк не могли збагнути: чому спочатку видно блискавку, а потім чути грім?
Надвечір, коли діди гнали худобу додому, біля річки побачили попа.
- Панотець, скажіть, будь ласка, чому під час грози ми спочатку бачимо блискавку, а потім чуємо грім? - запитав один дід. - Ви ж у місті вчились і, може, знаєте?
- Звичайно, знаю. - Діди насторожились. - Спочатку ми бачимо блискавку, а потім чуємо грім тому, що очі наші, по божому хотінню, знаходяться спереду, а вуха - ззаду.
- Видно, що ви немарно стільки років учились,- сказали діди.

Невигідна поміч

Якось піп зайшов до селянину. Той якраз сидів за столом біля миски і смачно сьорбав. Піп привітався:
- Бог вам у поміч.
А той йому:
- Е, немає дурних. коли в роботі не підсобляє, то й біля столу він мені не потрібний.

Як Прокіп попа перехитрив

Перед різдвом піп їздив бричкою по селах і збирав «що хто дасть». Заїжджав до хазяїна і питав:
- Колов що-небудь?
- Та колов, отче,- відповідав хазяїн і давав шмат м'яса або сала.
А десь у кінці села один селянин сказав попові:
- Та колов, батюшко! Тільки на нашому кутку такі плохі свині були, що хай бог милує… Пошесть якась, чи що… у кожному дворі подорізали їх.
Піп подумав-подумав та й каже:
- Знаєш що, голубе, забери ото все…
Прокіп забрав собі бричку м'яса й сала та тільки посміхнувся у вуса.

Щоб не перелякалась корова

В однієї тітки на квартирі жив піп. Якось, ідучи з дому, вона попросила його прив'язала корову, коли та увечері прийде з череди.
- Тільки не перелякайте Маньку, батюшко,- попередила жінка,- зніміть оту свою шапку, бо їй-богу, вона вас боїться, як чорта!

Кому краще жити

Одного разу кучер катав попа на дрожках. І трапилась аварія - шина лопнула. Заїхали до коваля. Той швиденько зварив шину. Піп і питає:
- Скільки за роботу?
- П'ятака!
Попові шкода було розлучатися з п'ятаком, а все ж вийняв його з гаманця і кинув ковалеві на ковадло.
А потім і каже:
- Добре жити ковалям, стук-гряк і - дай п'ятак.
А коваль у відповідь:
- Ні, попові краще жити, піп поїхав з молитвою, і шара-бара - давай йому карбованця-півтора.

Не було кому рятувати

Якось тонув піп і став репетувати:
- Рятуйте, хто в бога вірує!
І потонув…
- Та чому ж ніхто не рятував?
- Не було віруючих.

Онук і баба

- Бабо, кому це ти налагодила? Паляниці, сало, мед, пряники…- питає онук.
- Понесем богові дари,- відповіла баба.
У церкві староста забрав у баби дари і поніс на вівтар. Баба молилась. Онук дивиться, скільки того добра люди понаносили. Потім повернувся до баби і питає:
- Бабусю, хіба бог ненажера, що йому ото стільки понаносили?
- Ні, то попові за труди.
- Отож, бабо, я і думаю, що то не туди.

Піп і граматка

Баба дала граматку, щоб піп помолився за упокій, і поклала туди один карбованець. Через кілька днів дячок їй повернув граматку. Розкрила її і здивувалась - карбованець лежить, як вона поклала.
- От совісний батюшка,- каже,- не взяв грошей.
А сусідка їй:
- Таке. Щось на попа не схоже. То він у неї і не заглядав.

Хлоп за хлопа тягне

Якось одна жінка жалілася другій, що має лихого чоловіка, терпить від нього наругу, і радилася, чи не дати на службу божу до святого Івана.
- Дурна,- сказала друга. - Не давай до святого Івана, бо хлоп за хлопа тягне, а дай краще до пречистої богородиці…

Під червоною парасолькою

По закінченні молебня за упокій душі піп мав іти з процесією на цвинтар, аж тут почав накрапати дощ.
- Паламарю,- звертається піп,- підіть на плебанію та принесіть мені парасолю, бо починає росити дощ, і я геть ризи змочу!
Побіг паламар на плебанію, але дома нікого не застав. Метнувся вів по всіх кімнатах і аж у спальні на постелі уздрів червону парасольку. Зрадів, що не доведеться вертатися голіруч, вхопив парасольку та й приніс попові. Піп, хочеш не хочеш, мусив відкрити червону парасольку і докінчити похорон.
За короткий час помер чоловік однієї бабусі, що була на цьому похороні. Бабуся домовилися з попом за похорон та й тиче йому ще щось у руку.
- А це що? - здивувався піп.
- А це, батюшко, ще десять крон понад ціну, тільки дуже я прошу, щоб ви і мого діда ховали під червоною парасолькою… Дуже мені сподобався такий похорон…

Марфутка

В одній сім'ї народилася дочка. Піп охрестив її Марфою. А Марфа в тій сім'ї вже була. От мати й каже:
- Та хоч би Марфутка була, а то дві Марфи… Піди, чоловіче, до попа, попроси, хай Марфуткою назве.
Пішов чоловік до попа, а той:
- Даси сто рублів, то буде Марфутка.
Що робить, поніс чоловік сто рублів. Зрадів піп та й каже:
- Сто рублів не шутка, нехай буде Марфутка.

Порозумілися

Прийшов піп до шевця та й каже:
- Я знав одного дурня, який спочатку поріже цілу шкуру, а потім зшиває.
А швець подумав-подумав та каже:
- тА я знаю одного дурного, як хтось умре, так усі люди плачуть, а він співає.

Мужицький рай

У церкві піп умовляв віруючих терпіти всі земні муки. За це, мовляв, після смерті вони попадуть до раю. А Іван не стерпів та й каже:
- А наш пан теж попаде в рай?
- Так, усі пани теж будуть в раю.
- То я краще подамся в пекло.

Де краще

- Ох, як би то мені швидше до раю дістатись.
- А мені - до корчми!
- Ой кумонько, яка ж ви хитра, завжди чогось кращого хочете.

Де мати божа?

Захотілося одному бідному селянинові стати дяком. Пішов він до попа:
- Так і так, батюшко, хочу у вашій церкві дяком бути.
Подумав-подумав піп та й питає:
- Ну, а ти, рабе божий, насправді в бога віриш?
- Вірю, батюшко,- відповідає селянин.
- А скажи мені, де Ісус Христос?
- На небесі, батюшко.
- Е, ні, не знаєш,- відказав піп та й спровадив селянина геть.
Іде той додому та все думає: де ж насправді Ісус Христос? Аж бачить - назустріч йому йде другий піп.
Селянин до нього:
- Де Ісус Христос?
- В серцях він наших, рабе божий,- відповідає той.
Повернувся назад селянин та ще з порога:
- Знаю вже, де Ісус Христос: у серцях наших, батюшко.
- Вірно,- каже піп,- але скажи тепер мені, де мати божа?
Подумав раб божий, почухав потилицю та й каже:
- Мабуть, у печінках наших, батюшко.

Розплатився

У бідняка захворіла дитина. Побіг він за попом. Той прийшов, роздмухав у кадилі жаринки, кинув туди кілька кришинок ладану і дав нюхати дитині.
- Ой як файно пахне!- простогнала дитина.
- Файно-файно, але хай батько десятку дасть,- сказав піп.
- Які ви добрі, панотче! - промовив батько і, діставши з капшука новеньку десятку, простяг її попові під самісінький ніс. - Понюхайте.
Піп понюхав і сильно чхнув:
- Що це таке?
- Це десятка, панотче! - відповів, а гроші сховав знов у капшук, де тютюн тримав.

Як піп підвозив

Їде піп, поспішає додому, бо ще молебень правити треба. Коли це наздоганяє чоловіка із свого приходу. Став чоловік обіч дороги, привітався чемно та й просить попа, щоб підвіз.
- Ніколи,- відмовляє піп,- поспішаю на молебень.
- А я оце від казначея,- каже чоловік, йдучи за возом. - Ходив розміняти сто карбованців…
- Ну то сідай…
…Приїхали в село. Злазить чоловік з воза та дякує:
- Спасибі, що підвезли. Хай вам бог доброти пошле.
- Сиди, сиди! Я до церкви підвезу!
- Не трудіться. Гроші я ще не розміняв…

За що?

- За що вигнав бог Адама і Єву з раю? - питає піп учня в школі.
- За те,- каже учень,- що з'їли зелений овоч з дерева, а зеленого овоча не можна їсти, бо живіт болітиме.

Який осел

Піп на уроці закону божого показував дітям малюнок осла, на якому Христос в'їхав до Ієрусалима. Петрик тим часом дивився у вікно.
- Петре! - гукнув піп. - Дивись на мене, а то не будеш знати, який осел.

Щоб не зачерствів хліб

Піп. Чому молимося о каждоденний несущний хліб, а не просимо в бога на тиждень або на місяць?
Учень. Бо той хліб зачерствів би!

І в небі не краще

Служив Іван у попа, працював тяжко від зорі до зорі, а платив піп мало. Одного разу говорить піп Іванові:
- Не журись, Іване, що в мене ти тяжко працюєш і що я мало плачу за твою працю. Зате я буду молитись богу, щоб тобі на тім світі було ліпше.
Вислухав Іван та й каже:
- Не віриться мені, батюшко, що на тім світі буде краще. Там також святий Петро скаже: «Іване, засвіти сонце! Іване, підмети небо! Іване, почисть зірки! Іване, нарви янголам яблук у саду!» Іване туди, Іване, сюди, не дадуть мені й там ні хвилини покою.

Святий Пудій

Піп збирав з кожного двору по пуду зерна. Так постановила церковна сходка. Хто давав пуд жита, хто ячменю, хто проса. А в одній хаті, що похилилася на бік від старості та бідності, попові сказали:
- Пробачте, батюшко, у нас зараз нема зерна. Намолотимо на неділі й самі принесемо.
- Та бог з вами,- відповів піп і пішов до другого двору.
Пройшло кілька місяців. І от приходить до попа той селянин, що не дав йому зерна.
- Батюшко, син у мене народився, треба записати й ім'я дати.
- А коли він народився?
- Та на тому тижні.
- Но тому тижні був день святого Пудія. Ото й наречем вашого синочка Пудієм.
Так і ходить десь чоловік з іменем Пудій. А все за те, що батько не дав попові пуда зерна.

Добалакався

До однієї жінки ходив дяк. Якось приходить він, аж чоловік дома. Вони обідають, і хлопець невеликий коло них. От дяк подивився на хлопця та й каже:
- Поцілуй мене, хлопче, я тобі доброго гостинця дам.
А батько:
- Не цілуй, синку, дяка, бо й у тебе така борода виросте, як у нього!
- Оце вже, тату, неправда,- каже син. - Мати щодня з дяком цілуються, а в них борода й не виросла.

Звідки пляшка?

Люди стояли на колінах у церкві, молилися. Піп обкурював їх ладаном.
Забувши про пляшку, що була в боковій кишені під ризами, піп нахилився і махнув кадилом. Раптом на очах віруючих з-під риз випала пляшка з самогоном, заткнута качаном. Піп не розгубився, суворо поглянув у бік ікони «Тайна вечеря» і сказав:
- Якщо вечеряєте, то вечеряйте, а пляшок сюди нічого кидати!

Терпіть

Піп повчає віруючих:
- Терпіть - у рай вознесетесь.
А сам не терпів. Коли паства мало воздавала грішми, скаржився владиці:
- Дайте сознательную парафію.

Щира відповідь

Одного разу селянин запитав батюшку:
- Скажіть мені правду: бог є чи нема?
Батюшка почухав потилицю та й каже:
- А бог йог знає…

Боронь боже

На морі буря. Вихор свище, блискавки миготять, хвилі заливають корабель.
- Ну що, батюшко,- питає один з пасажирів, стоячи на палубі,- будемо, мабуть, сьогодні в раю?!
- Боронь боже! - злякався батюшка.

Суперечка

Монах з ігуменом грають у карти.
- Отче, чи бог всемогутній?
- Всемогутній.
- А чим він покриє козирного туза?
- Та він з тобою, дурнем, і грати не стане.

Хіба через клена

Пішли монашки на великдень до міста на прогулянку. Один парубок угледів серед них гарненьку та й каже їй:
- Я сьогодні увечері прийду до тебе.
- Іди геть, нечиста сило, пройдисвіте,- випалила монашка, а потім тихше. - А куди ж ти пролізеш, коли у нас такі високі мури довкола. Хіба через отого он клена, що звісив гілля через стіну.

Диявол спокусив

Монах у великий піст хотів з'їсти яйце.
Почав пекти його у своїй келії на свічці. Зайшов ігумен, побачив і каже:
- Ти що робиш? Хіба можна?
- Отче ігумен! Диявол спокусив! Прости…
З'явився чорт та й каже ображено:
- Ти не бреши. Я й сам не знав, що на свічці можна пекти яйця!

Покараний угодник

Один дяк задумав видурити у багатої вдови грошики. Вкрав у церкві рясу, нарядився Миколаєм-угодником та й пішов до вдовиці. А паламар про все це десь пронюхав. «Пожди ж,- думає,- я тебе провчу!»
Натягнув на себе рядно, причепив бороду з льону, узяв ключа з пів-аршина (тобто апостолом Петром нарядився) та й теж заходить до вдови.
- Ти хто такий? - питає дяка.
- Я - Миколай, угодник божий.
- Як же ти сюди прийшов, коли рай замкнений, а ключ у мене?
- А я,- каже,- через перелаз.
Паламар тоді дяка за патли та ключем по шиї, по шиї!
- То ви,- каже,- будете лазити через перелаз, а мені за вас перед богом одвічати?
«Миколай-угодник» ледве двері знайшов і до вдови більше не потикався.

Лютий ворог

Стоїть коло плоту піп і дивиться на вулицю лютими очима. Підходить до нього дячок і питає:
- На кого це ви, батюшко, так «ласкаво» дивитесь?
- Та он пішов наш лікар… Вже три дні я чекаю, що від баби Горпини пришлють за мною соборувати, а він, триклятий, узяв і вилікував її.

Коли криниці святити

Сидять учні духовної семінарії на уроці. Викладач навчає їх, як треба під час посухи криниці святити, щоб дощ був. Наводить приклади.
Схопився один:
- Отець Миколай, а що робити, коли святиш, святиш криниці, а дощу нема?
Глипнув той на нього понад окулярами:
- А що, ви не зможете барометра купити? Який же дурень піде святити криниці, коли барометра на посуху стоїть? Ясно?

Святе подриганіє

Ходив піп по церкві і розмахував кадилом. Так старанно розмахував, що воно зачепилося за рясу і гаряче вугілля посипалось за халяву. Батюшка забігав, а потім ліг посеред церкви на спину і почав дригати ногою.
- Що це ви, батюшко, робите? - питають здивовані миряни.
- Це - святе подриганіє,- відповів піп і мерщій почав скидати чобіт.

Голодні дяки

Йшли якось два дяки парафію шукати. Йдуть вони від села до села. Вже сонечко на обід. А тут так їсти хочеться, аж пупа тягне. От один з них і каже:
- Чи не зайшли б ми в яку хату, може, поїсти дадуть.
Коли бачать, стоїть біля воріт однієї хати жінка з дівчинкою.
- Чи не дали б ви, серце, нам попоїсти?
- Заходьте до хати,- запрошує жінка,- я зараз пошукаю.
Нарізала жінка хліба, поставила перед дяками і каже:
- Почекайте, насиплю борщу.
Пішла жінка на кухню. А дяки давай той хліб уплітати.
Принесла жінка гарячого борщу. Бачить немає хліба.
- Підождіть, ще хліба принесу.
Поки вона нарізала хліба, дяки й борщ висьорбали.
Прийшла жінка, глянула та й не знає вже, що й казати. А тут ще дівчинка за спідницю матір смикає і плаче:
- Мамо, я їсти хочу!
- Цить,- розсердилась жінка,- а то як кину тебе оцим дякам, то вони й тебе з'їдять!

Кому вірити

Вертаючись з поля додому, чоловік побачив, як піп обнімав його жінку.
Після вечері він спитав:
- Кажуть люди, жінко, що ти з попом знаєшся?
- Брешуть!!! Не вір!
- Їм я не вірю, а от своїм очам вірю.
Тут жінка як грюкне коцюбою об долівку.
- Ти кому, трясця твоїй матері, віриш, своїм очам чи рідній жінці?!
- Р-р-ідній… рідній жінці.

За упокій душі

У жінки помер чоловік. Пішла вона до дяка, попросила помолитися за упокій душі. Дяк одразу ж прийшов до покійника. Почав читати молитву. Читав, читав, а потім жінка чує раз, і вдруге, і втретє:
- Як ти помирав, мені воли дарував…
А жінка й собі тоді, плачучи:
- Ой не чула, дяче, не чула, бо мене тоді дома не було…
А дяк знову:
- Як ти помирав, мені наказав. щоб я твою жінку не забував.
А жінка тоді:
- Оце я чула, дяче, бо саме тоді дома була.

Викрутився

Перед службою піп добряче випив і прибув у храм божий. Похитується. Не втримався - та й став навкарачки.
А дяк, побачивши, що з батюшкою робиться, не розгубився та як крикне мирянам:
- Що ж це,- каже,- таке? Пастир б'є поклони, а ви стоїте, як укопані… Поклонімося ж усі, як і він.
І, хрестячись, почав бити поклони.

Не розгубився

У попа зібралась кумпанія. От батюшка розливає горілку у чарки, та все недоливає. А свою налив повну.
- Ой! - скрикнув він, начебно зробив це ненароком.
Всі скоса поглядають, та мовчать. Лише один дяк не розгубився.
- Батюшко,- сказав він, підсовуючи свою чарку,- «ойкніть» і сюди!

На сполох

В одній церкві дзвонили до вечерні, та щось ніхто не йшов. Набридло дзвонареві вже вистукувати, та й почав він бити на сполох.
Прибігає піп і питає:
- Що це ти калатаєш, мов щось горить?
- Ви ж самі, батюшко, бачите, що ніхто до церкви не йде. Так я оце й дзвоню на пожежу, може, хто прийде.

Молитва

Піп. Подивися-но, дяче, чи ніхто не йде, чи під рукою нічого не несе?
Дяк. Он мужик іде, під рукою порося несе.
Піп. Подай, господи!.. Подивися-но, дяче, чи ніхто не йде, чи під рукою нічого не несе?
Дяк. Он мужик іде, під рукою дрючка несе.
Піп. Тобі, господи!..

Порозумілися

Під великдень послав піп дяка роздобути десь барана.
Дяк вирішив поїхати верхи аж у п'яте село, щоб легше кінці у воду сховати. Та попався дяк. Люди коня відібрали, і мусив, сердега, пішки додому тюпати.
Піп, не дочекавшись дяка, почав службу. Обернувся до людей, аж бачить дяка за криласом. Не стерпів, щоб не спитати, як справа з бараном, та й затягнув на все горло:
- Дяче, дяче, а де ж твоє бе-ге-ге-е?
А дяк відспівує:
- Через твоє бе-ге-ге пропало моє іго-го-о-о.

Піп і дяк на парастасі

Піп і дяк пішли на парастас. Сіли за стіл. Поставили перед ними полумисок з великою рибою, розрізаною на троє. Бере піп риб'ячу голову й каже:
- Голові - голова!
Але ж середина частина риби - ще ласіший шматок. Шкода покинути. Тягне й середину:
- Середина - для попа-господина!
Залишився хвіст. Бачить піп, що не здужає з'їсти його за столом. Загортає хвіст у папір і приговорює:
- Хвіст - мій наймит з'їсть!..
Облизався дяк. Взяв миску в руки та каже:
- А юха - для святого духа!
Та й вилив юшку на попову голову.

Що сказав господь

Розсердився якось дяк на попа та й склеїв йому воском листки в євангелії. От піп проспівав «І рече господь…» та й давай шукати потрібну главу в книжці. Перекидає і співа:
- «Рече господь… рече господь… рече господь…«
А глави потрібної найти ніяк не може - листки склеєні.
- Що ж він рече? - питається дяк.
- А бодай тобі заціпило! - заревів піп на всю церкву.

Як піп проповідь читав

Прийшов піп п'яненький до церкви та й почав проповідь:
- Дорогі парафіяни і парафіяночки! Воістину велика любов господня до улюблених синів та дочок нашої церкви. Ось наведу приклад. Їде піп Василій на кобилі сивій, кобила упадоща, попа нізвергоша і бисть глас господній з небесі: «Кобила, тпру!»
Стара бабуся плаче:
- А може, отой піп убився, помер!..
- Чи ти. бабо. з глузду з'їхала? Якщо отець Василій убився, навіщо господу богу спиняти кобилу?

Я вам вірю

Старий піп дуже любив чини. Одного разу розказував він молодому дячкові, як його колись хотіли єпіскопом призначити. Аж бачить, дячок посміхається недовірливо.
- Якщо не віриш, то можеш самого єпіскопа запитати,- сказав пан.
- Я вам вірю, батюшко, бо сам часто брешу,- відповів дяк.

Дякова повага

Іде дяк пізньої ночі додому. Глядь, щось серед дороги мішком лежить. Дяк як смальне його чоботом під бік:
- Ану, підіймайся - знайшов де спати?
- Ти куди, бараняча твоя голова, садиш брудними чобітьми?- загорлав лежачий знайомим голосом.
- Ох, батюшко,- схаменувся очманілий дяк, - якби ж я знав, що це ви, хіба б я їх не почистив?

Ще й не таке скаже

Одного разу піп зайшов до дяка. Сіли за стіл. Після чарчини розговорилися. Непомітно розмова зайшла про божий рай, про Адама і Єву.
- Цікаво,- говорить дяк, - як їх бог від себе проганяв, коли вони зірвали яблуко спокуси.
- Дуже просто,- відповідає піп. - Покликав їх бог до себе та як крикне: «Забирайтесь звідси к чортовій матері. Більше щоб і не смерділи тут, грішники!»
Дяк аж очі витріщив:
- Та невже бог може так сказати?!
- А ти думаєш, що бог маслом маже,- відповідає піп. - Йому як припече, то він ще й не таке скаже.

Возлюби врага

Один піп любив горілку. Якось йому сказали, що горілка - то ворог здоров'я. А піп і відповідає:
- А в писанії що сказано?.. Да возлюби врага своєго…

Винахідливий піп

Один піп дуже любив грати в карти. Якось у суботу як засів з компаньйонами, то аж у неділю церковний дзвін нагадав йому про те, що треба іти службу відправляти. Заховав він колоду карт у рукав, зав'язав його стрічкою і підтюпцем побіг до церкви. Під час проповіді став руками розмахувати, стрічка розв'язалася, і карти розсипалися поміж людей. Піп спочатку перелякався, але швидко отямився та й каже:
- Хай кожен підніме карту, яка впала біля нього.
Люди позбирали карти, і дехто почав подавати їх попові.
- Ні, ні, не давайте. Придивіться добре, що є в кого в руках, і тримайте. Ну, як, придивилися, що в кого є?
- Придивилися,- відповіли люди.
- Тепер по черзі давайте мені,- сказав піп. - Що у вас тітко?
- Червовий король і така ж десятка.
- У тебе синку?
- У мене, отче, пікова дама та бубновий валет.
- У вас, діду?
- А в мене червовий туз попав.
- У вас? У вас?..
Всіх перепитав піп. Зібрав карти, сховав у кишеню і голосно сказав:
- Так то так, мої парафіяни. На картах ви всі розумієтесь добре, і старі, і малі, а от «Вірую» і досі не знаєте…

Чесний злодій на сповіді

Раз сповідався злодійкуватий чоловік. Почув, що в попа цокає годинник. Взяв та й поцупив того годинника, що піп і незчувся.
- А ще чим ти грішний?- питає піп.
- Та в одного роззяви годинника витягнув.
- А ти візьми й віддай.
- То візьміть батюшко.
- Тільки ж не мені, а тому роззяві.
- Я вже пробував віддати, а він не бере.
- Коли так, то прощається й розгрішається.
Прийшов додому піп, лап, лап, за годинником, а тоді посміхнувся й каже:
- Істинно, роззява.

Учитель арифметики

- Мамо, а що, той дядя вчитель арифметики?
- А звідки ти взяв це, синку?
- То чому ж у нього плюс на грудях, ще й на ланцюжку?

Розмова

Одного разу піп питає в дядька:
- Кіндрате, хто тебе так рано будить?
- Півні.
- А хто тебе молоком годує?
- Корова, батюшко.
- А коли ти спати лягаєш?
- Вночі, як усі сплять.
- А хто тебе роздягає?
- Святі отці й волосний старшина.

Нехай бог приймає труда

Пішли люди пішки до Києва на прощу, й баба з ними. Як ідуть назад, то й розказують, хто як приподобився: одна каже, що дала на служеніє; а та давала на молебень; а та на акафіст; інша поставила велику свічку, що буде горіти з півроку на хвалу божу.
А мудра баба і собі хвалиться:
- Нехай бог приймає труда, ходила пішки туда й сюда, а маю рублика, то додому несу.

Підслухав

Піп питає учня:
- Ану скажи, в якому стані бог спускався на землю?
Стоїть учень і голову чухає, бо не бачив і не знає.
А ззаду йому підсказують:
- …в трубном звуке і во мраке…
Учень не розібрав та й каже:
- В чорних брюках і во фраке…

Добре відповів

До сільської школи прибув інспектор. Вчитель попередив дітей, щоб вони говорили у відповідь «пане інспекторе».
Ось інспектор і запитує учня:
- А що сказав господь бог Адаму, коли виганяв його з раю?
Учень відповів скоромовкою:
- Будеш проклятий ти і твої діти, пане інспекторе…

Грішник

На сповіді піп запитує дідуся:
- Грішний?
- У мене, батюшко, гріхів нема. Баба моя грішниця.
- А що вона зробила?
- Я викинув образи з кімнати, а баба спалила їх.

Чому всі ксьондзи лисі?

Колись-то в давнину зійшлися піп та ксьондз і стали сперечатися, в кого більше свят - чи в православних, чи в католиків. Піп каже:
- У нас.
А ксьондз:
- У нас.
Тоді ксьондз говорить:
- Давай попе, я буду в тебе за кожне свято скубти по одній волосині з голови.
Піп подумав і погодився. Тоді ксьондз давай перераховувати свята і скубти.
- Боже народзенє, Нови рок, тшех крулі, вєльканоц…
І так усі свята в році перелічив та по одній волосині скуб.
А тоді піп каже:
- Давай я свої свята буду перечисляти: різдво - одна волосина, Новий рік - друга, водохрещі - третя, стрітення, благовіщення - і все по одній, трьох святих - три волосини, сорок святих - сорок волосин…
І так цілий рік, а потім каже, що в нас ще є свято всіх святих - та хвать за чуприну і всю чисто вирвав…
Відтоді, кажуть, усі ксьондзи лисі, а попи зосталися з чупринами.

Зрозумів

Один селянин частенько ходив до церкви сповідатися. Перед сповіддю треба було перехреститися і промовити: «Во ім'я отця і сина і святого духа. Амінь». А селянин завжди пропускав слово «сина», що дуже сердило попа. Одного разу піп і каже:
- Якщо наступної сповіді не забудеш «сина», одержиш від мене порося.
Приходить селянин на сповідь і знову, за звичкою, забув того «сина». Піп сердито запитав:
- А «сина» знову забув?
- Ні, батюшко,- відповів селянин. - Він там біля церкви з мішком чекає на порося.

Бабуся на сповіді

Пішла якось бабуся до церкви сповідатися. Став батюшка причитувати, у біблію позирати та про гріхи розпитувати. Говорив і про «многає лєта», і про «здравіє душі грешной».
А та бабуся була трохи глухувата.
- «Многає лєта» то многає, але за чим жити мушу,- говорить бабуся.
Батюшка каже:
- Всевишній над нами.
А бабуся:
- Хай будуть всі вишні і наді мною.
Батюшка проказав:
- Будьте щасливі.
А бабуся:
- Хай будуть ще й сливи, а як можна, то й виноград, бо в мене зубів немає, яблука не вгризу. А груш я недолюблюю, хіба, може, гниличок коробку…

Виправдався

Попові сказали, що один селянин у піст їсть скоромне. Викликав піп селянина та й питає:
- Це правда, що ти їси скоромне?
А той йому:
- Я чув, що й ви їсте скоромне.
- Я їм, бо дуже слабий,- каже піп.
- А я їм, щоб не заслабнути,- відповів селянин.

Хтома

Коли куми повернулися з церкви, дядько спитав:
- Ну, як назвав піп сина?
- Хтома,- відповіли куми.
- Хвалити бога, що не Хома,- заспокоївся батько.

Дякую, що нагадали

Якось принесла бабуся до попа онука хрестити. Підійшла до неї черга, піп і питає:
- Як назвати младенця?
Бабуся тиць пальця до лоба:
- Їй-богу, батюшечко, забула. З голови вилетіло. Ну, якось так…
- То не затримуйте. Дайте іншим місце. Поступіться назад.
А бабуся від радості як верескне:
- Ага, Назар, батюшко! Дякую, що нагадали.

Смушкова шапка

Піп повчав своїх парафіян, що господа бога у святій тройці не можна порівнювати до світських матеріальних речей. Це, мовляв, було б і безглуздо, і грішно. Щоб пояснити святу тройцю на прикладі, піп узяв у найближчого дядька шапку й питає:
- Що це, Іване?
- Шапка.
- А це?- показав піп пальцем на смушок.
- Баран,- відповів дядько.
- А це?- тицьнув піп на верх шапки.
- Сукно.
- Ну, а це, всередині?
- Підшивка.
- А що все разом таке?
- Смушкова шапка.
- Гаразд,- сказав піп задоволено, з шапкою в руці. - А тепер подумайно про господа бога. Є,- каже він,- на небі бог-отець, бог-син і бог - дух святий так само, як у шапці є смушок, є підшивка і є сукно. Значить, три особи в одній. Як ми їх звемо?
- Смушкова шапка! - гукнув дядько з радістю, що нарешті збагнув найбільшу тайну віри у святу тройцю.

Жалісливий піп

Читав піп євангеліє в церкві, та так жалібно, що присутні аж заплакали.
Побачив піп, що всі сльози ллють, шкода йому людей стало, то він і каже:
- І чого це ви, парафіяни, плачете, може, все це й неправда!

Проповідь

Якось піп казав мирянам:
- Якщо тебе ударять у ліву щоку, підстав праву…
До попа підійшов дід Павло і ляпнув попа по лівій щоці так, що аж луна пішла.
Піп Тихін і оком не кліпнув.
- Сину мій,- промовив він,- в писанії сказано: якою міркою міряєте, такою і вам відміряють,- і так заїхав дідові в зуби, що той аж на землю гепнув.
Здивовані миряни запитали:
- Що трапилося?
- Та це ми з дідом Павлом тлумачимо один одному різні вислови з священного писання,- відповів піп, звівши очі до неба.

Солдат і богомаз

Ішов якось вулицею солдат і побачив в одному вікні богомаза, що малював ікону. Зайшов до нього і каже:
- Змалюй мого батька.
- Як же я його змалюю, коли я його не бачив?- відповідає богомаз.
А солдат, не довго думаючи, одказує:
- Пане художнику, ти ж бога теж не бачив, а малюєш!

Легкий заробіток

Жив собі колись бідний багатодітний селянин. Щоб якось кінці з кінцями звести, взявся він ікони малювати. «Богомази,- каже,- на тому легкий хліб заробляють, то чому б і мені трохи не підживитися».
Якось зайшов до нього сусід і питає:
- Ну, куме, як воно, легше тепер тобі живеться?
- Та воно,- відповідає той,- таки легше, як ціпом махати. Але поки того святого зроблю та поки продам, то діти й чорта з'їдять…

Не вистачить дурнів

- Скажіть, тату, ким би ви хотіли мене бачити після того, як я закінчу середню школу?
- Вчись, синку, на попа. Подивись он на нашого отця Василія. Хіба йому погано живеться?
- Е, ні. На попа не хочу, бо на мій вік не вистачить дурнів.

Поклони била

- Що це у вас з головою? - запитав лікар хвору. Вчора приходили до мене з обвареною рукою, а тепер і голова, бачу, перев'язана. Що сталося?
- Та це я в церкві поклони богові била, щоб рука швидше загоїлась.

У церкві згодяться

Старенька бабуся подала в автобусі кондукторові гроші за квиток. Кондуктор, роздивившись, повернув бабусі гроші гривеника та й каже:
- Викиньте ці гроші, вони не годяться, це ж старі…
- Як це викинути,- здивувалася бабуся,- згодяться, я їх у церкві вкину.

Дванадцятий апостол

Один маляр у церкві малював «Тайну вечерю». Саме в той час, коли він закінчив малювати одинадцятого апостола, до церкви зайшов піп. Подивився піп на ікону, полічив апостолів, а потім і питає:
- А куди ж то, маляре, дванадцятий апостол подівся?
- Дванадцятий?! Бачте, батюшко, ці ось сіли вечеряти, а дванадцятого по горілку послали,- відповів маляр.

Міцний, як дідько

Один дядько вирізав з дерева святого Миколу і поніс його на базар продавати. Стояв, стояв, та так і не продав. Тоді він узяв палицю і давай гатити по дерев'яному Миколі. Б'є та гукає:
- Купуйте, люди добрі, мого Миколу. Він міцній, як дідько!

Точна відповідь

- Чи довго жили Адам і Єва, не согрішивши?
- Доки поспіли яблука.

Обсуждение

Ваш комментарий:
   ___   _____   ____
  / _ \ / ___/  / __/
 / // // /__   _\ \  
/____/ \___/  /___/
 

Инструменты страницы