Инструменты пользователя

Инструменты сайта


Хитра людина в'єтся, як хмелина

Чи є тут справедливість

Мірошник потрапив по смерті до пекла і побачив там свою куму, що за життя продавала молоко в місті.
— Кумо, а ви за що сюди потрапили?
— А ви за що?
— Я потрапив, бо все брав понад мірку…
— А я, куме, за те, що до верху недоміряла… Ну, скажіть самі, чи є тут справедливість?

Добрий собака

— У мене був такий собака, що чесну людину пізнав і не зачепить, а злодія відразу роздере!
— Добрий собака!
— Але я його продав.
— Чому?
— Бо вже й на мене почав кидатися.

Недалеко від базару

— Я чув, дядьку, що ви корову продаєте.
— Продаю, продаю,— відповів дядько.— А ви далеко від базару живете?
— Близько.
— Тоді приходьте, будемо сватами.
Пройшов час. Зустрів покупець дядька і почав хрестити :
— Сякий, отакий! Що ж ти мені за корову продав?! Вона не не доїться?!
— А я вас запитував,— спокійно відповів дядько,— чи ви далеко від базару живете. Щоб було де молоко купувати…

Нехитрий секрет

Купив Іван краму на костюм і поніс його до кравця. Той поміряв, поміряв та й каже:
— З цього не вийде тобі костюма.
Пішов він до другого кравця. Той поміряв і сказав:
— Костюм вийде.
Ідучи забирати готовий костюм, Іван купив півлітру. Коли випили могорича, Іван і питає:
— Скажи мені, Гнате, чому, коли я носив крам до Грицька, він поміряв і сказав, що костюма не вийде, а в тебе вийшов?
Гнат посміхнувся:
— Скажу, тільки ти нікому не говори, у Грицька син уже великий, і йому не вистачило б з твого краму на штани, а мій син менший, йому вистачить…

Подарунок

— Мамо,— у нас якась тьотя найбільшу курку взяла.
— Як узяла?
— А вона сказала, що ти її ще курчатком подарувала їй.

Помилився

Дружинники зустріли дядька, що ніс здоровецький лантух з току.
— Стій, що несеш?
— Полову на підстилку корові.
— Ану покажи! Розв'язали, а там — зерно.
— Овва, бісовий склероз!.. Знову помилився — замість полови пшениці набрав!

Приїхали

Один чоловік задумав поїхати на базар, щоб продати свого кожуха та свитку.
Повставали вони з жінкою ще затемна. Жінка порається коло печі, а чоловік пішов напоїти волів та запрягати, а тим часом у комору заліз злодій. Жінка чує, що хтось гуркотить у коморі. Вона й питає:
— Це ти, Грицько? А з комори:
— Та вже ж не хто.
— Кожух береш?
— Та вже ж не що.
— Візьми й свитину!
— Та вже ж не покину.
— Візьми й сіряк!
— Та вже ж не як.
— Ну й добре, все-таки більш грошей буде.
На цім і замовкли. А через декілька хвилин ввійшов у хату Грицько і каже:
— Жінко, піди внеси кожух та свитку.
— А хіба то не ти гуркотів у коморі? Чоловік кинувся у комору — аж там пусто.
— Ну що?— питає жінка.
— Було та загуло, випрягай — приїхали.

Так за так

Сусід. Ти припинай своїх кіз, бо вони попсували мені майже весь садок!
Сусідка. Ну й що з того? А як я подою кіз, то твої мухи літають пити молоко. Я ж тобі нічого не кажу.

Така сама

На одного чоловіка напав бандит. Чоловік благає:
— Будьте милосердні. Не забирайте гаманця. Моя жінка дуже не любить, коли я повертаюся без грошей.
— Дуже мені прикро, але моя жінка така самісінька,— відповів бандит.

Хотів погрітися

Продав чоловік на ярмарку корову. Загорнув гроші в хустку, поклав у кишеню, надів рукавиці й пішов собі. А злодій весь час слідкував за ним. Влучивши слушну хвилину, злодій поліз до дядькової кишені, але той спіймав його за руку.
— Ти чого по чужих кишенях лазиш?
— Чого репетуєте?— обурився злодій.— Ви ж бачите, що я без рукавиць, руки померзли, то я й хотів погріти їх у вашій кишені.

Тук-тук

Якось в однієї вдови хтось украв кабана. На місце злочину прибув міліціонер. Підозра падала на одного селянина. Але після обшуку не було виявлено ніяких ознак крадіжки. Міліціонер уже, було, зібрався йти, коли його увагу привернув маленький хлопчик. Він стояв на ґанку і гладив себе по животику. Міліціонер підійшов до хлопчика, постукав пальцем по животику і жартівливо сказав:
— Тук-тук, наївся круп?
— Ні, м'яса,— відповів хлопчик,— у нас його ще багато! — і показав пальцем під ґанок, де й було знайдено пропажу.

Філософ

— Все на світі відносне,— сказав комірник сторожеві й відніс торбу сала додому.

Порахуйте

Суддя. Скільки вам років?
Підсудний. Скільки мені літ? Чекайте, зараз підрахую: двадцять два роки парубочив, шість років був жонатий, сім літ не жив із жінкою, дев'ять літ вдівцем був, а чотири роки сидів у тюрмі… а тепер порахуйте.

Сила звички

Йде солдат з батьком містом, а назустріч їм чотири дівчини в міні-спідницях. Солдат зупинився, як вкопаний, і уважно дивиться на дівочі ноги. Ті вже й пройшли, а він усе дивиться їм услід. Потім похитав головою і каже батькові:
— А одна з них ішла не в ногу.

Точна адреса

Одного чоловіка запитали:
— А де ваша дочка?
— Десь поїхала…
— А далеко?
— Та далеко: за якимось містом та ще сто кілометрів…

У музеї

Два туристи зайшли до музею і довго оглядали мумію, над якою висіла табличка «1076 р. н. е.».
— Що означає ця табличка?
— Це, мабуть, номер і серія автомобіля, який убив того чоловіка.

Хоч подивлюсь

— Дивись, Петре, он заєць сидить,— стріляй швидше!
— Е, дай спокій, бо як вистрелю, то втече, а то хоч подивлюсь на живого…

Що то за качка

Прийшов мисливець додому з полювання з порожніми руками. Сердито скинув рушницю з плеча і почав роздягатися. Аж гульк — на лавці качка лежить. Схопив вій рушницю та бух по качці, тільки пір'я розлетілося по хаті.
Вскочила жінка в хату, а за димом нічого не видно.
— Ой лишенько, шо ж це таке,— кричить вона. А чоловік їй:
— Не кричи, стара, що то за качка, як вона не стріляна.

Як дід Панас поїздом їхав

Вирішив дід провідати сина. Купив на поїзд квитка і їде. Разом з дідом їхали два парубки. їдуть собі та розмовляють.
Коли це чують — ревізор іде, а вони ж без квитків просунулись якось у вагон. А зараз що?
— Ховайся, братці! — скомандував один, та й полізли обоє під лавку.
Дід розгубився, не знає, Що робити, та й собі поліз під лаву.
А ось і сам ревізор:
— Вилазь діду. Ваш квиток!
— Та є, є…
— А як є, то покажіть.
Дід з переляку забув, в яку кишеню поклав, шука, а руки тремтять.
— Знайшов, ось він.
— То чого ж ви під лавку надумали лізти?
— Команда була.

Яка голова

— Продавець, яка у вас голова — свиняча чи ялова?— питає жінка.
— Свиняча, громадянко. Хіба вам не видно?— відповідає продавець.

По собівартості

Одного разу злодій украв із сусідової кошари двох овець і повіз їх до міста на базар. День був дуже холодний, і злодій пішов у шинок «погрітися»; та коли повернувся — овець на возі не було.
Приїхав додому, а дружина й питає:
— Продав овець?
— Продав.
— По скільки?
— По собівартості.

Важкувато

— Ви дачу недавно збудували?
— Збудував.
— «Волгу» купили?
— Не заперечую, купив.
— Весілля дочці в ресторані справили?
— Так, справив.
— Як же ви змогли все це зробити на свій заробіток в сімдесят карбованців на місяць?
— А що ви думаєте, таки було важкувато.

Виправдався

— Слухай, Петре, ти знову не весь овес дав коневі?
— Увесь…
— А хто бачив?
— Другий кінь…

Гостини

— Як пішов я на великдень до куми! Чого там тільки не було! Паски не було. Пиріжків не було. Узвару теж не було. Нічогісінько не було, та й сама вона, як я прийшов, відразу з дому пішла.

Дід в стінгазеті

Школярі півколом обступили старого.
— Діду, вас у колгоспгу газету помістили!
— А що, за сімдесят років не заслужив, мо? — сказав дід гордо, підкручуючи сиві вуса.
— Та ні, за те, що сіно крали!..
— От харцизяки! І коли вони сплять…

Дійна корова

— Кумо! Скільки в день надоюєте від своєї корови молока?
— Десять літрів.
— А скільки продаєте?
— П'ятнадцять.

Засипався

— Лихо спіткало мене, куме!
— Яке?
— Та секрет!
— Який же секрет?
— У хаті стеля завалилася.
— Та хіба ж це секрет?
— Аякже. Я наносив на горище кукурудзи з поля, а стеля не видержала та й завалилась…

Знайшов вихід

— Як ти можеш цьому чоловікові подавати руку? Всім відомо, що він злодій.
— Бачиш, коли я триматиму його руку, то буду впевнений, що він своєю рукою не полізе до моєї кишені.

Їжак

Два чоловіки вночі крали колгоспний горох. Набивши повні пазухи стрючків, вони вузькою стежиною поверталися до села. Раптом той, що йшов попереду, при світлі місяця побачив на стежці темний клубочок.
— Їжак! — перелякано вигукнув він напарникові.
— Біжать?! — перепитав другий злодій та як дремене назад.
Перший, не второпавши, у чому річ, теж дременув з переляку за ним. Отак вони бігли обидва переполохані, поки не потрапили в руки дружинникам. їжак допоміг.

Не знає

— Скільки тобі коштує цей капелюх?
— Не знаю, бо це ж з магазину без продавця.

Не крав

Одного дядька з краденим житом спіймали. Викликав його прокурор до себе, розклав папери й питає:
— Крали?
— Ні, не крав. І як не допитувався прокурор, дядько на однім стоїть: не крав, та й квит! Думав-думав прокурор, а потів і каже:
— Признайтеся — більше року за мішок не дамо
— Е,— покрутив дядько вуса,— хочете, щоб я сім'ї три роки не бачив.

Не тією дорогою

Піймався дід на гарячому: з баштана вечерком кавуни в мішку ніс. Вирішили діда покарати на товариському суді.
Головний дружинник, молоденький комсомолець, почав соромити діда:
— Як ви докотились до цього? Як могли?.. Ой діду, діду, не тією дорогою ви пішли…
— Сам знаю, синку, що не тією,— скорботно промовив дід.— Якби ж я пішов іншою — нізащо не зловили б!

Невже

— Ти знаєш, я був у знайомих на обіді. Весь сервіз був з справжнього золота, навіть ножі!
— Невже? Ану покажи!

Обсуждение

Ваш комментарий:
   ____  __  __ ______
  / __/ / / / //_  __/
 _\ \  / /_/ /  / /   
/___/  \____/  /_/
 

Инструменты страницы